Головне про яблуню

Яблуня найпоширеніша порода у світі, тому її називають царицею саду. І скільки б різноманітних фруктів не було в нашому саду, а пройти повз дозрілих яблук не зірвавши їх з дерева не виходить.

1.Вимога до факторів зростання

Виростає яблуня в помірних зонах північної та південної півкуль. Її адаптаційні властивості, що використовуються в селекції, дозволили створити сорти, що вирощуються у найрізноманітніших кліматичних умовах. Прекрасно почувається вона і на території України, умови якої є придатними для цієї культури. І тільки деякі сорти пізньозимового терміну дозрівання формують плоди з типовими для даного сорту смаковими показниками лише у найпівденніших областях України та Криму. Щодо літніх сортів, то тут обмежень практично не існує.

Дерево яблуні вологолюбне, віддає перевагу родючим грунтам легкого і середнього механічного складу. Прищеплюють яблуню на сіянці Антонівки чи інших сортів. Такі дерева формують добре розвинену кореневу систему, досить легко пристосовуються до будь-яких ґрунтів від сірих лісових до чорноземів.

Останнім часом популярними стали вегетативні підщепи, що дають більш слабкі та компактні дерева, але більш чутливі до наявності вологи та елементів живлення в грунті. Карликові дерева вирощують на шпалері або біля опори, оскільки через слабку кореневу систему такі дерева на піщаних ґрунтах можуть нахилятися і навіть вивалюватися на бік.

 2.Посадка

Дерева яблуні висаджують восени та навесні. При осінній посадці відновлення кореневої системи відбувається раніше і дерева набагато краще вегетують наступного року.

При виборі місця для посадки саджанця враховують рівень стояння ґрунтових вод. Застійні ґрунтові води не повинні підніматися ближче, ніж за 2м до поверхні ґрунту. Для дерев дуже небезпечний навіть нетривалий підйом рівня паводкових та застійних підґрунтових вод. Вибране місце для посадки має бути сонячним, бажано без протягів.

У посадкову яму (об’ємом близько 100 л) вносять грунтосуміші, 3-4 відер перегною, біогумус, мінеральні добрива (по 10-20 г азоту, фосфору і калію) і родючого ґрунту. Виходячи з ґрунтових умов, на дуже легких, піщаних ґрунтах, на дно ями бажано покласти пласт з одного з меліорантів (глина, торф, мергель та ін.) завтовшки 8-12 см для затримання вологи, а на важких глинистих або заболочених ґрунтах навпаки в посадкову яму вносять пісок чи агроперліт.

При посадці коріння саджанця рівномірно розправляють в різні боки і в міру заповнення ями грунт навколо дерева ущільнюють. Глибину посадки саджанця розраховують так, щоб після посадки місце щеплення знаходилося на 1-5 см вище рівня землі у дерев щеплених на насіннєвих підщепах і 10-15 см на вегетативних (клонових). Поливають дерево 1-2 відрами води, а після того як вода проникне всередину ями, саджанець вирівнюють, ущільнюють навколо нього грунт і підв’язують до кілочка. Лунку навколо саджанця мульчують перегноєм, тирсою, іншими матеріалами або досипають до потрібного рівня сухою землею.

 3. Обрізка.

Навесні до початку руху соку приступають до формуючої обрізки. Яблуню формують переважно по розріджено-ярусному типу крони з 3-4 гілками у першому ярусі та 2-3 у другому. Висоту штамбу залишають 40-60 см, а відстань між ярусами – 70 см. Відстань між гілками в одному ярусі 10-15 см, а якщо гілки поодинокі, їх закладають через кожні 30-40 см.

Слаборослі дерева яблуні формують за типом веретеноподібної форми крони. У таких дерев відсутні скелетні гілки, замість яких закладають або напівсеклетні, або обмежуються лише обростаючими гілками, рівномірно розподіленими навколо стовбура.

У період формування форми крони мінімальна обрізка і зводиться до закладки основних гілок, стимулювання їх обростання, попередження загущення крони.

Основна мета обрізки плодоносних дерев – не допустити послаблення їхнього зростання. При довжині пагонів більше 40 см обмежуються проріджуванням крони для покращення світлового режиму.

При ослабленні зростання пагонів проводять слабке омолодження: обрізають гілки над найближчим бічним відгалуженням. Із згасанням ростових процесів омолоджуючу обрізку посилюють.

4. Догляд

Велике значення у догляді за деревами має приділятися підгодівлі та захисту від шкідників та хвороб.

Малорухомі фосфорні, калійні, а також органічні добрива потрібно вносити з осені під перекопування.

Азотні добрива, особливо в нітратній формі, більш рухливі та їх вносять за 2-3 рази навесні та на початку літа по 40 г аміачної селітри або 30 г карбаміду.

Оптимальні умови для росту та плодоношення дерев складаються при оптимальній вологості ґрунту, який підтримують систематичними поливами до кінця літа.

Як правило, поливати дерева починають у середині травня і закінчують на початку серпня у Лісостеповій зоні та на Поліссі. У Криму та в Степовій зоні полив починають раніше, а закінчують пізніше, на початку вересня. Поливи проводять з інтервалом в 10-20 днів, виходячи з кількості опадів, що випали, зони вирощування, температурного режиму, типу ґрунту та інших факторів. Після поливів проводять розпушування ґрунту, спрямоване на збереження вологи та боротьбу з бур’янами.

Крім вегетаційних поливів, корисним є вологозарядний полив, який проводять після опадання листя з дерев. Такий полив оберігає ґрунт від промерзання взимку і послужить додатковим джерелом вологи наступного сезону.

Потрібно пам’ятати, що високий рівень агротехніки при догляді за деревами підвищує їхню стійкість до хвороб та шкідників, але не скасовує і не може повністю виключити хімічний захист.

5.Шкідники та хвороби яблуні

Одним з найнебезпечніших шкідників для яблуні є яблуневий квіткоїд (довгоносик). Небезпека цього шкідника полягає в тому, що він не пошкоджує плоди, які можна використовувати, а знищує врожай ще до цвітіння. Личинка цього жука виїдає вміст бутону. Квітка засихає, не розпустившись, утворюючи коричневий ковпачок.

Яблунева плодожерка. Гусениця плодожерки прогризає плоди, прокладає хід до насіннєвої камери та поїдає зачатки насіння. Одна гусениця може пошкодити 2-3 плоди.

Зелена яблунева попелиця утворює колонії на листі та молодих пагонах і висмоктує з них сік. Пошкоджене листя скручується і засихає, молоді пагони викривлються, відстають у рості.

Яблуневий пильщик ушкоджує плоди яблуні, викликаючи ранню падалицю. Комаха пильщика буро-жовта з прозорими крилами. Самки відкладають яйця в чащечки квіток.

Плодові кліщі висмоктують соки із рослинних клітин. Листя буріє, передчасно осипається. Слабшає процес закладки квіткових бруньок.

Небезпеку також представляють золотогуз, листовертки, медяниці, яблунева моль та ін.

Парша. На листі з’являються світло-зелені маслянисті плями, які через деякий час покриваються бархатистим нальотом з верхнього боку, сильно уражене листя жовтіє, висихає і опадає. При масовому ураженні обсипається зав’язь.

На плодах утворюються круглі темно-зелені плями зі світлим обідком. Тканини плоду грубіють і покриваються іржаво-коричневими тріщинами. Пошкоджені плоди стають неправильною (потворною) формою. Збудник перезимовує на опалому листі і на уражених пагонах. Посилення розвитку хвороби сприяє поєднанню підвищеної вологості повітря та високих температур.

Моніліальна плодова гниль. Вражає плоди, на яких з’являються бурі, мокнучі овально-округлі плями з розм’якшеною водянистою тканиною. Потім з’являються темно-сірі круглі крапки діаметром 1-2 мм, розташовані симетрично, правильними концентричними колами. Збудник зберігається на уражених муміфікованих плодах, що залишаються на деревах або в колах. Зараження відбувається через ушкодження на плодах, нанесених у тому числі комахами (довгоносиками).

Борошниста роса. Вражає листя, суцвіття та молоді гілки (пагони). На уражених органах з’являється спочатку світло-сірий, потім брудно-білий борошнистий наліт. Листя погано розвивається, скручується, опадає; суцвіття та квітки деформуються. Різко знижується врожай плодів та приріст пагонів. Збудник зберігається на опалому листі і на уражених частинах дерева (у тріщинах кори пагонів та суцвіть). Сприяють розвитку хвороби, високі температури та різкі коливання водного режиму.

Чорний рак. Збудник вражає всі наземні органи яблуні, але найчастіше кору. На ній з’являються буро-фіолетові плями, що розростаються в діаметрі. Кора чорніє і розтріскується. Потім відмирає та відвалюється. Дерево може загинути за 3-4 роки. Відразу після цвітіння на листі з’являються маленькі, круглі, червоно-коричневі плями. Плоди уражаються перед збиранням. Плями на них великі, темно-бурі, іноді охоплюють весь плід. Він твердне, муміфікується і залишається на дереві до весни.

Звичайний рак. На стовбурах утворюються напливи із тріщинами кори.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *