Чорна абрикоса – це спонтанний гібрид між звичайним абрикосом і аличею, який у дикій природі зустрічається вкрай рідко. Він поширений у культурах країн Передньої та Середньої Азії, Закавказзя, а також у Західній Європі та США. За своїми морфологічними та біологічними ознаками чорна абрикоса займає проміжне місце між його батьківськими видами.
Зовні дерево (пагін, листя, бруньки) більше нагадує абрикосу. Плід у нього менший, ніж у звичайного абрикоса (приблизно 30 г), покритий ніжним ворсом, з темно-пурпуровою шкіркою. Сучасні сорти чорного абрикоса значно більші, з плодами вагою понад 50 г.
М’якоть плоду волокниста, соковита, солодка, з абрикосовим ароматом і пікантною кислинкою аличі. Багато садівників вважають, що за смаковими якостями плоди чорного абрикоса поступаються кращим сортам звичайного абрикоса, проте продукти переробки з них виходять значно смачнішими, зокрема варення.
Серед переваг чорного абрикоса можна відзначити його стійкість до хвороб (моніліозу, клястероспоріозу, цитоспорозу) і високу зимостійкість, яка перевищує таку в аличі та звичайного абрикоса, особливо щодо зворотніх заморозків наприкінці зими. Ці якості дозволяють отримувати високі та регулярні врожаї. Запилюються квітки пилком інших сортів чорного абрикоса, а також аличею, китайською сливою та звичайним абрикосом.
Для щеплення чорного абрикоса використовують аличу, абрикосу та клонові підщепи. Він добре укорінюється в теплицях з установками для утворення туману. Такий спосіб розмноження дозволяє отримувати корнесамостійні дерева з меншою габаритністю крон. Такі дерева можна використовувати і як підщепи для інших кісточкових культур. Дерева на таких підщепах (Алаб-1, Алаб-2) на 20-30% менші за розміром у порівнянні з сіянцями аличі або жерделі.
Агротехнічний догляд за чорним абрикосом не відрізняється від догляду за звичайним абрикосом. Для посадки вибирають сонячне місце, захищене від північних і східних вітрів. Як і інші плодові культури, чорний абрикос позитивно реагує на полив та підживлення. Регулярна обрізка покращує стан дерева та підвищує якість плодів. Важливо пам’ятати, що абрикоса більшою мірою, ніж інші плодові культури, схильна до сонячних опіків. Тому пізно восени стовбури та розвилки скелетних гілок обов’язково білять садовою побілкою з додаванням мідного купоросу.
