Фундук — одна з найдавніших плодових культур, яка росте на Землі ще з періоду відступу льодовиків. Саме тому він відзначається винятковою адаптивністю і легко пристосовується до різних кліматичних умов. Сучасні сорти значно перевершують дикі форми за розміром горіха, врожайністю та якістю ядра, що робить фундук перспективною культурою як для приватних садів, так і для інтенсивних насаджень.
Формування фундука починають уже з першого року після посадки. Основна особливість культури полягає в тому, що найкращий урожай формується на молодих приростах довжиною 30–50 см. На дворічній деревині кількість плодів зменшується, тому регулярне оновлення пагонів є обов’язковим. Саме циклічна обрізка дозволяє підтримувати стабільну врожайність протягом багатьох років.
Інтенсивна технологія вирощування фундука базується на високій щільності посадки. За розміщення 2–3 тисяч саджанців на гектар можна отримати 5–8 тонн горіхів, тоді як за класичної схеми з 500–600 рослинами врожай рідко перевищує 3 тонни. При цьому витрати на догляд практично не відрізняються, а собівартість продукції за інтенсивної технології суттєво нижча.
Обрізування фундука за принципом веретена подібне до формування яблуні. Плодоносні гілки другого або третього року зрізають на кільце, стимулюючи ріст нових пагонів. Однорічні прирости дають перший урожай, після чого цикл повторюється кожні три роки. Такий підхід забезпечує постійне оновлення крони й рівномірне плодоношення.
Для вирощування на Т-подібній шпалері найкраще підходять сорти стриманої сили росту, які плодоносять на дво- або трирічних пагонах. Сильнорослі сорти з метровими приростами, а також ті, що плодоносять переважно на багаторічній деревині, для такого способу формування не придатні.
Шпалеру виготовляють із дерев’яних або металевих опор довжиною 2–3 м, заглиблюючи їх у ґрунт на 50 см із кроком близько 7,5 м. До опор кріплять кілька горизонтальних планок і натягують дріт. Конструкцію можна спрощувати, залишаючи лише верхній ряд дроту після формування веретен. Для механізованого або напівмеханізованого збору горіхів використовують сітки, які кріплять під кроною.
Основне завдання формування — створити міцний скелет завдовжки до двох метрів, на якому регулярно утворюватимуться плодоносні пагони. Однорічний саджанець навесні зрізають на висоті близько 60 см і формують два основні та два резервні пагони. Основні поступово піднімають уздовж дроту, резервні з часом видаляють.
Плоска шпалера передбачає формування одного центрального веретена, тоді як V-подібна дозволяє вивести два пагони в різні боки, що фактично подвоює потенційну врожайність. Для плоскої шпалери достатньо одного ряду добре натягнутого дроту, до якого саджанець фіксують через еластичну підв’язку.
Окремим напрямом інтенсивного вирощування є квадротехнологія, за якої з одного саджанця формують чотири веретена. Для цього рослину зрізають на висоті 20–30 см, вирощують кілька пагонів і поступово залишають чотири найсильніші. Така система потребує шпалери, але значно підвищує продуктивність з одиниці площі. У міжряддях перші роки можна вирощувати суницю, поєднуючи дві культури, а згодом залишити лише фундук.
Для повноцінного запилення важливо висаджувати кілька сортів. Сорт Акорн формує великі, одномірні, видовжені горіхи з майже повністю заповненим ядром, рано вступає в плодоношення і є добрим запилювачем. Сорт відзначається високою морозостійкістю та стійкістю до основних шкідників і хвороб.
Вебба цінний — один із найсмачніших сортів. Горіхи великі, масою близько 5 г, дуже ароматні. Сорт повільнорослий і пізньостиглий, тому добре підходить для невеликих ділянок біля дому.
Ямхіл вирізняється високою врожайністю та компактністю. Горіхи невеликі, ідеально округлі, зібрані в щільні кластери. Сорт добре підходить для вирощування на шпалері, з п’ятирічного дерева можна отримати до 4 кг продукції.
Варшавський червонолистий поєднує декоративність і продуктивність. Молоді прирости мають червонувато-бордове забарвлення, кущ компактний, але дуже врожайний. Ядро заповнює оболонку майже повністю. Сорт пізньостиглий, більше цінується для споживання в сирому вигляді, ніж для промислової переробки.
