Айва є рослиною з давньою історією, і її цінність люди помітили дуже рано. Недосвідчені садівники інколи можуть сплутати її плоди зі спорідненими плодовими культурами яблунею чи грушею, однак попри близкість – це повністю самобутня рослина, яка відрізняється і від того, і від іншого.
Навесні айва привертає увагу великими світлими квітками, влітку формує густу, здорову листкову масу, а восени прикрашає сад яскравими, ароматними плодами. Саме поєднання декоративності й практичної цінності робить айву цікавою не лише як плодову культуру, а й як елемент садового простору.
Плоди айви мають щільну, запашну м’якоть із солодкувато-терпким смаком. Вони багаті на фруктозу, сахарозу, органічні кислоти, пектини, дубильні речовини, вітамін С, вітаміни групи В, каротин і комплекс мікроелементів. Саме високий вміст пектинів і мінералів робить айву цінною культурою для переробки та тривалого зберігання. Навіть після знімання з дерева плоди здатні дозрівати, поступово розкриваючи аромат і пом’якшуючи терпкість.
Айва здавна використовується не лише як харчова, а й як лікувально-профілактична рослина. У народній медицині застосовують плоди, листя, молоді пагони, кору та насіння. Листя містить флавоноїди, дубильні речовини, фенольні сполуки, вітаміни С і К, а насіння — слизові речовини та жирні олії. Ці особливості зумовлюють обволікаючу, заспокійливу та загальнозміцнюючу дію препаратів на основі айви. Не випадково в окремих країнах насіння айви визнане офіційною лікарською сировиною.
Разом із практичною цінністю айва має виразні декоративні властивості. Дерево або кущ добре формується, рясно цвіте красивими крупними квітами, має акуратну крону, щільне листя і восени виглядає особливо ефектно завдяки великим жовтим плодам, які часто залишаються на гілках до пізньої осені. Айву можна використовувати як солітерну рослину, у плодових групах або вздовж доріжок. Вона добре вписується в природні та напіврегулярні сади, поєднуючись з іншими плодовими й декоративними культурами.
З агротехнічної точки зору айва відносно невибаглива, але має свої вимоги. Вона теплолюбна, світлолюбна і краще розвивається на добре освітлених ділянках, захищених від холодних вітрів. Ґрунти віддає перевагу родючим, структурним, із достатнім зволоженням, але без застою води. На важких, перезволожених ґрунтах ріст сповільнюється, а якість плодів погіршується. Водночас айва здатна миритися з тимчасовою посухою краще, ніж багато інших плодових культур.
У плодоношення айва вступає досить рано, а врожаї за належного догляду стабільні. Плоди формуються переважно на укорочених плодових гілочках, тому важливо підтримувати баланс між ростом і плодоношенням за допомогою помірної обрізки. Надлишкове загущення крони негативно впливає на розмір і якість плодів, а також на загальний фітосанітарний стан рослин.
Перспективи вирощування айви в Україні є високими. Культура добре адаптована до умов південних і центральних регіонів, а за правильного підбору сортів успішно вирощується і на півночі. Айва цікава як для приватних садів, так і для невеликих фермерських господарств, орієнтованих на нішеву продукцію, переробку або локальний ринок.
Серед сортів, які добре зарекомендували себе в наших умовах, варто відзначити кілька. Академічна — сорт із вирівняними, великими плодами та стабільною врожайністю, підходить як для свіжого використання після достигання, так і для переробки. Кримська ароматна цінується за виражений аромат плодів і високу якість м’якоті, добре накопичує цукри в теплих регіонах. Кримська рання відзначається більш ранніми строками достигання, і дозволяє отримувати урожай однією з перших. Дарунок Онуку — перспективний сорт із привабливими плодами, добрим балансом кислоти й цукрів та підвищеною адаптивністю до різних умов вирощування.
Айва поєднує в собі корисність, естетику і хорошу стабільність. Вона не вимагає надмірно складної агротехніки, і вдячно реагує на продуманий догляд великою кількістю гарних ароматних плодів. Ця культура, без сумніву, заслуговує значно більшого поширення в сучасних садах.
