Лох багатоквітковий, або гумі (Elaeagnus multiflora) — малопоширена, але дуже цікава плодова культура родом зі Східної Азії, де її вирощують у Китаї, Японії та Кореї. Це невисокий розлогий кущ або невелике дерево, яке поєднує декоративність із цілком їстівним і незвичайним урожаєм.
Гумі особливо привабливе навесні, коли його пагони вкриваються дрібними запашними кремово-білими квітками, а влітку — яскравими червоними плодами. Дозрілі ягоди видовжені, з характерними сріблястими цяточками на шкірці. За смаком вони солодко-кислі, соковиті, з легкою терпкістю, яка особливо відчувається в недозрілих плодах. У повній стиглості гумі стає значно приємнішим для споживання у свіжому вигляді.
Плоди невеликі, але цінуються за багатий склад. У них містяться вітамін C, поліфеноли, каротиноїди, мінеральні речовини та інші біологічно активні сполуки. Водночас їхній склад значно залежить від сорту або генотипу, умов вирощування та ступеня стиглості. Тому гумі цікаве не лише як незвичайна ягідна культура, а й як перспективна рослина для різноманітного харчового використання.
Ягоди їдять свіжими, використовують для варення, желе, соусів, соків та інших заготовок. Їх також можна сушити. Найкращого смаку плоди набувають при повному достиганні, тоді як недозрілі ягоди можуть бути помітно терпкими.
Особливості вирощування гумі
Гумі — світлолюбна і досить невибаглива рослина. Для нього варто вибрати сонячну ділянку з родючим, добре дренованим ґрунтом. Постійне перезволоження кореневої зони небажане, а на важких ґрунтах із поганим відведенням води рослина росте гірше.
Однією з важливих переваг гумі є його посухостійкість після укорінення. Однак молоді рослини в перші роки після посадки потребують регулярного поливу, особливо в тривалі посушливі періоди. Дорослий кущ здатний краще використовувати вологу з глибших шарів ґрунту, тому постійно тримати землю вологою не потрібно. Дослідження підтверджують високу посухостійкість Elaeagnus multiflora та його здатність стабільно рости в різних умовах.
Глибоко перекопувати пристовбурну зону не варто. Краще підтримувати її чистою від бур’янів і мульчувати органічними матеріалами. Це допомагає зберігати вологу та поступово покращує ґрунт.
Особливість гумі — симбіоз коренів із азотфіксувальними мікроорганізмами. Завдяки цьому рослина може отримувати частину азоту з атмосфери, що частково пояснює її невибагливість і здатність рости на бідніших ґрунтах. Але це не означає, що гумі повністю обходиться без поживних речовин або що його потрібно висаджувати поруч з іншими культурами як джерело добрив.
У перші роки після посадки основне завдання — сформувати здоровий кущ. Надалі обрізування зводиться переважно до видалення сухих, пошкоджених і загущуючих пагонів. Надмірно сильного обрізування гумі не потребує.
Цвітіння відбувається навесні, а плоди достигають на початку або в першій половині літа залежно від сорту та умов сезону. Дослідження в Центральній Європі показують, що окремі форми можуть помітно відрізнятися за строками достигання, розміром плодів і врожайністю.
Гумі зазвичай починає плодоносити через кілька років після посадки. За сприятливих умов урожайність із віком куща істотно зростає: у літературі наведені показники близько 3–4 кг із п’ятирічної рослини, до 15 кг із десятирічної та ще більше зі старших кущів. Реальний урожай залежить від сорту, віку, умов вирощування та погоди.
Для невеликої ділянки гумі цікавий ще й тим, що займає порівняно небагато місця, має декоративний вигляд протягом усього сезону та дає незвичайний урожай. Його можна використовувати як окремий плодовий кущ, у змішаних посадках або як частину колекції рідкісних плодових культур.
Плоди збирають у міру повного достигання, коли вони набувають характерного червоного забарвлення і стають м’якшими та солодшими. Якщо збирати їх занадто рано, смак буде значно терпкішим. Для свіжого споживання це особливо важливо, тоді як для переробки можна використовувати і трохи менш стиглі плоди.
Гумі добре підходить тим, хто хоче виростити в саду не просто ще одну ягідну культуру, а незвичайну рослину з декоративним цвітінням, яскравими плодами та невисокими вимогами до догляду. При правильному виборі сонячного місця та достатньому поливі в перші роки після посадки дорослий кущ здатний довго залишатися продуктивним без складної агротехніки.
