Кучерявість листя є однією з найсерйозніших проблем у вирощуванні персика. Уражені дерева рано скидають листя, слабшають, втрачають урожай і зимостійкість. В умовах вологої весни хвороба розвивається особливо інтенсивно, і без багаторазових обробок зберегти насадження буває складно.
Втім, селекція не стоїть на місці. Існують сорти, які демонструють високу природну стійкість до кучерявості навіть у роки з сильним інфекційним тиском. Такі персики здатні стабільно плодоносити без постійного застосування фунгіцидів, що робить їх особливо цінними для приватних садів.
Нижче наведені сорти, які добре зарекомендували себе як більш стійкі у дослідженнях, так на практиці.
Американський сорт, створений у Вашингтонському університеті, який вважається одним з найбільш стійких до кучерявості листя. Навіть у дощову весну дерева залишаються чистими без захисних обробок.
Дерево середньоросле, з помірною силою росту, схильне до загущення, тому потребує регулярного формування, особливо в молодому віці.
Плоди середнього розміру, округлі, зі шкіркою середньої щільності. М’якуш жовтий, солодкий, щільний, без водянистості. Кісточка добре відокремлюється.
Морозостійкість висока, до –26 °C. У плодоношення вступає на 3–4 рік.
Призначення універсальне: для свіжого споживання та переробки.
Сорт американської селекції середнього строку дозрівання. Плоди достигають на початку серпня.
Дерево сильноросле, з сформованою кроною, не схильне до загущення. Добре реагує на обрізку. Самоплідне.
Один із найстійкіших сортів персика до кучерявості листя, що підтверджено багаторічними спостереженнями.
Плоди великі, з яскравим рум’янцем. М’якуш жовтий, щільний, ароматний, гармонійного кисло-солодкого смаку. Кісточка відокремлюється. Плоди добре тримаються на гілках і мають високу транспортабельність.
Канадський сорт селекції середнього строку дозрівання. Відзначається високою морозостійкістю, стійкістю до борошнистої роси та стабільною толерантністю до кучерявості листя.
Дерево сильноросле, добре адаптоване до регіонів із нестабільним кліматом і різкими перепадами температур.
Плоди дуже великі, масою 250–300 г і більше, жовті з виразним червоно-рожевим рум’янцем. М’якуш оранжево-жовтий, щільний, соковитий, відмінного смаку, за структурою близький до сортів групи перкоче. Кісточка добре відокремлюється.
Дуже пізній сорт персика з червоною м’якоттю, який завершує сезон достигання, дозріваючи наприкінці вересня — на початку жовтня і демонструє підвищений рівень стійкості до кучерявості листя. Цінується за поєднання пізнього строку, декоративності та високої якості плодів.
Дерево середньоросле, з густою округлою кроною, самоплідне, стабільно врожайне. Відзначається високою стійкістю до кучерявості листя та інших грибних хвороб.
Плоди середні або великі, масою 140–200 г. М’якуш насичено темно-червоний, щільний, соковитий, з виразним десертним кисло-солодким смаком. Кісточка добре відділяється.
