Опубліковано в журналі: Агросвіт України № 2 2008
Останнім часом у супермаркетах з’явилися дуже смачні ягоди, зовні схожі на улюблені нами чорниці, але дещо більші. Звичайно, інтерес до цієї культури призвів до того, що кущі її з’явилися на деяких садових ділянках. Але масового поширення поки що не отримали через певні біологічні особливості, які необхідно враховувати для успішного культивування цієї культури. Про це трохи пізніше, а поки час познайомитися: отже, йдеться про лохину високорослу (Vaccinium corymbosum).
Лохина кущова рослина північно-американського походження, введена в культуру на початку минулого століття.
Ініціаторами її поширення були ботаніки Ковілл та Елізабет Уайт зі штату Нью-Джерсі (США), де вона тепер вирощується на площі близько 15 тис. га. Найбільшого поширення серед європейських країн ця культура набула у Німеччині. Вирощують її також в Австрії, Румунії Польщі та інших країнах.
Лохина росте кущем заввишки до 2 м з розлогими або прямостоячими гілками. Пагони виростають з основи куща, змінюючи в залежності від сорту своє забарвлення від зеленого до світло-попелястого і коричнево-червоного. Там і формується основний урожай. На гілках старшого віку приріст незначний і врожай ними формується слабкий.
Рослина дуже чутлива до кислотності ґрунту, що й обмежує широке та швидке поширення, незважаючи на дуже високі смакові якості та цілющі властивості. Найкраще вдасться на ґрунтах із кислою реакцією (рН = 3,5 – 5). Для підкислення грунту посадкові ями вносять сірку 70-300 гм.кв залежно від кислотності.
Коренева система розгалужена, залягає дрібно. Це з природним поширенням лохини кущової на болотистих місцях із близьким заляганням грунтових вод.
Багато культурних сортів взимку витримують зниження температури навіть до -30°С. Однак квіткові бруньки та пагони підмерзають при великих коливаннях температури під час відлиги.
Пошкоджені морозом кущі добре відновлюються після обрізання.
Генеративні бруньки закладаються переважно у верхній частині однорічних приростів.
Цвіте лохина кущова протягом 3-4 тижнів у середині травня. Запилюється бджолами та джмелями. Самоплідність висока. Першими розвиваються квітки на основі квітконоса, далі середні, та був верхні. Так нерівномірно дозрівають і ягоди.
Дозрівають ягоди в залежності від сорту та погодних умов з липня до кінця вересня, через 4-6 тижнів після цвітіння, а стиглі не обсипаються протягом 2-х тижнів. Відрив ягід сухий.
Насадження закладають з міжряддями 2.5-3 м і відстанню між рослинами в ряду від 1 м (для ранньостиглих) до 1.5 м – для пізньостиглих, переважно сильнорослих сортів, розташовуючи ряди з півночі на південь.
Для поліпшення аерації ґрунту та підвищення його кислотності в насадженнях лохини вдаються до мульчування корою листяних порід дерев або тирсою. Під мульчою міститься рівномірна вологість та активна діяльність мікроорганізмів, пригнічується зростання бур’янів.
Як основне добриво рекомендують низькі дози нітроаммофоски (березень).
У молодому віці кущі лохини майже не обрізають, видаляючи лише хворі чи поламані гілки. У старшому віці проводять освітлювальне та омолоджуюче обрізання, видаляючи найстаріші гілки біля основи.
Дозрівання ягід у ранньостиглих сортів (Патріот, Пуру, Дюк, Ерліблу) відбувається у другій половині липня, а наприкінці серпня – у пізньостиглих (Лейтблу, Елліот, Дарроу). Залежно від сорту, середня врожайність куща лохини досягає 4-9 кг ягід. Плодоношення гроноподібне, середня вага ягоди 1-1,5 г. Дозрівання ягід більшості сортів нерівномірне, тому врожай збирають 3-4 рази.
Ягоди лохини мають високу харчову та дієтичну цінність. Відзначаються високим вмістом цукру /до 15%/, вітамінів В, РР та заліза. Багаті на вуглеводи, органічні кислоти, вітаміни, дубильні речовини, мікроелементи.
Вони зміцнюють зір і використовуються при лікуванні шлунково-кишкових захворювань, особливо у дітей. Плоди використовують також як загальнозміцнюючий засіб для лікування хворих на злоякісні пухлини, при шкірних захворюваннях, ангінах тощо. Плоди вживають у свіжому, сушеному вигляді, їх виготовляють компоти, киселі, морс, йогурт та інші продукти.
