Добрива бувають органічні та мінеральні, проте рослини засвоюють поживні речовини виключно в мінеральній формі. Саме тому для підживлень, коли потрібен швидкий ефект, частіше застосовують мінеральні добрива. Органічні добрива мають низку переваг: окрім поживної цінності, вони сприяють активізації процесів у ґрунті. Проте живлення з них стає доступним лише після мінералізації.
До необхідних для рослин елементів живлення належать хімічні елементи: вуглець, водень, кисень, азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірка та залізо. Ці елементи рослини поглинають у порівняно великих кількостях, тому їх називають макроелементами. Найчастіше у ґрунті не вистачає азоту, фосфору та калію — елементів, які найбільш інтенсивно виносяться з урожаєм. У плодоносних насадженнях особливо важливо компенсувати їх втрату. Водночас співвідношення споживання цих елементів у молодому та дорослому саду зберігається незмінним — приблизно 3:1:3.
Існують також мікроелементи, які потрібні у значно менших кількостях: бор, марганець, цинк, мідь, молібден, кобальт тощо.
Засвоєння поживних речовин плодовими культурами залежить від температури повітря та вологості ґрунту. Найінтенсивніше живлення відбувається навесні та в першій половині літа — під час активного росту рослин.
Варто пам’ятати, що надмірне внесення добрив може бути шкідливим. Надлишок мінеральних речовин здатен знижувати вміст органіки в ґрунті, спричиняти утворення вторинних глинистих мінералів, пригнічувати діяльність мікроорганізмів, дощових черв’яків та інших ґрунтових мешканців. Щоб уникнути цього, встановлено оптимальні рівні елементів живлення для різних типів ґрунтів. Аналізи складу листя та ґрунту допомагають визначити потребу у певних елементах, беручи до уваги фазу вегетації й вік рослин. Якщо немає можливості провести лабораторні дослідження, слід дізнатись основні характеристики місцевого ґрунту.
Для орієнтиру: плодоносні дерева з ділянки площею 1 сотка споживають у середньому 0,9–1,2 кг азоту, 0,3–0,4 кг фосфору та 0,9–1,0 кг калію, тож можна розраховувати потрібну кількість добрив за їхнім вмістом у конкретному препараті.
Кількість азоту й фосфору напряму залежить від умісту гумусу, а калію — від механічного складу ґрунту.
Більшу частину поживних речовин вносять восени під основний обробіток ґрунту. Проте азот легко розчиняється й вимивається, тому його вносять навесні.
Внесення азотних добрив має відбуватися з загортанням у вологий ґрунт — інакше частина азоту втратиться у вигляді аміаку. Найчастіше застосовують аміачну селітру — вона швидко розчиняється у воді (40–50 г на 10 л). При внесенні безпосередньо в ґрунт обов’язковий подальший полив.
Окрім звичайного внесення добрив у ґрунт, застосовують позакореневі підживлення — через листя. Такий спосіб забезпечує надзвичайно швидке живлення. Він особливо доречний після підмерзання чи ушкодження кореневої системи, коли коріння не може повноцінно працювати.
Азот у листковій формі найкраще засвоюється в амідній формі — у вигляді сечовини (карбаміду) 1% концентрації. Позакореневі підживлення можна поєднувати з внесенням мікродобрив або пестицидів.
Нестача мікроелементів найчастіше проявляється у вигляді дефіциту заліза або цинку.
При хлорозі застосовують хелати заліза (0,3–0,5%) або сульфат заліза (1,8–2,2%).
При розеточності (дрібнолистості) дерев до початку вегетації обробляють їх 3–10% розчином сульфату цинку, а влітку — 0,5%.
Щоб запобігти дефіциту мікроелементів, раз на 1–2 роки варто вносити золу. Достатню кількість мікроелементів також забезпечує перегній.
Підживлення починають з появою перших листків, а завершують наприкінці червня. Кількість підживлень визначають залежно від стану рослин та погодних умов.
Для рідких підживлень використовують водорозчинні мінеральні добрива. Розчин краще готувати в пластиковому посуді, оскільки мінеральні солі можуть руйнувати метал. Слід чітко дотримуватися концентрації: надмірна може спричинити опіки листя. Найвразливіші — молоді листочки, тож на початку вегетації використовують слабкі розчини (0,5%). Перше підживлення проводять одразу після цвітіння. Через два тижні при повторному підживленні концентрацію можна збільшити до 0,8–1,0%.
Оптимальний час для позакореневих обробок — ранок або вечір. Удень — тільки в похмуру погоду. Інакше розчин швидко випаровується.
Сучасні мінеральні добрива дозволяють гнучко та точно реагувати на потреби рослин у різні фази розвитку. Вони мають збалансований склад із макро- та мікроелементами.
Серед якісних добрив варто відзначити Кеміру, Нітроамофоску, Розосоль.
Цікавою є форма добрива Osmocote Exact (Scotts). Усі поживні речовини в ньому містяться в гранулах із смолистою оболонкою, яка поступово вивільняє їх залежно від температури ґрунту. Тривалість дії — до 14 місяців, залежно від вибраного типу. Колір гранул свідчить про тривалість дії.
Гранули містять макро- та мікроелементи: залізо, марганець, цинк, бор, мідь, молібден. Після потрапляння у вологий ґрунт добриво починає працювати поступово, не вимивається, і не викликає ризику передозування. Його безпечно застосовувати не лише для плодових культур, а й для газонів, декоративних рослин, а також вибагливих хвойників.
