Моніліоз, або сіра плодова гниль — це справжня чума садів, найстрашніший кошмар кожного садівника, що вирощує кісточкові культури. За одну весну ця підступна грибкова хвороба може перетворити цвітучий абрикосовий сад на кладовище почорнілих засохлих гілок, а влітку знищити весь урожай персиків чи слив буквально за тиждень. Втрати від моніліозу в несприятливі роки можуть сягати 80-100% урожаю, а в особливо важких випадках призводять навіть до загибелі дерев. Проте цю хворобу можна і потрібно перемогти, якщо розуміти її природу і діяти правильно.
Моніліоз викликається грибами роду Monilinia, які мають дивовижну здатність пристосовуватися до різних умов і вражати практично всі кісточкові породи: абрикос, персик, сливу, вишню, черешню, аличу. Найбільше страждають абрикос і персик — у них хвороба проявляється особливо агресивно. Груша і яблуня також можуть уражуватися, але значно рідше і слабше.
Підступність моніліозу в тому, що він має дві абсолютно різні форми прояву, які здаються двома різними хворобами, хоча викликаються одним патогеном. Навесні, під час цвітіння і одразу після нього, проявляється так званий моніліальний опік — найбільш драматична і видовищна форма. Після дощової прохолодної весни садівник з жахом виявляє, що суцвіття, молоде листя і цілі пагони раптово в’януть, чорніють і всихають, ніби їх справді обпалило полум’ям. Вони виглядають обвугленими, але не опадають, а так і висять мертвими на дереві, створюючи моторошну картину.
Що відбувається насправді? Спори гриба, що перезимували на мумифікованих плодах минулого року або в уражених гілках, навесні масово розлітаються вітром і комахами. Вони потрапляють на квіти, проростають всередині через маточку і стовпчик, проникають у тканини пагона і швидко його вбивають, закупорюючи судини. Весь процес від зараження до повної загибелі пагона займає буквально 3-5 днів. За тиждень може засохнути половина дерева.
Влітку та восени та ж хвороба проявляється зовсім інакше — у вигляді плодової гнилі. На дозріваючих або вже стиглих плодах з’являються невеликі бурі гнильні плями, часто навколо місця ушкодження шкірки — удару, проколу комахою, градини. Ці плями дуже швидко, просто на очах, за 2-3 дні розростаються і покривають увесь плід. Поверхня вкривається характерними концентричними колами сірого або сіро-бурого пухнастого нальоту — це масове спороношення гриба, мільярди спор готові заразити наступні плоди.
Уражені плоди повністю буріють, зморщуються, втрачають воду, муміфікуються, перетворюючись на тверді чорні мумії. Частина опадає, але багато залишаються висіти на дереві до наступної весни і навіть довше, стаючи постійним невичерпним джерелом інфекції. Одна хвора персичка, що торкається здорової, за 3-4 дні заражає всіх сусідів. У ящику при транспортуванні зараза поширюється блискавично — одна гнила ягода може за тиждень зіпсувати весь ящик.
Хвороба надзвичайно швидко поширюється при дотику плодів один до одного — гриб просто переходить через місце контакту. Також спори легко переносяться вітром, дощем, комахами, особливо осами і плодовими мухами, які люблять відвідувати підгнилі плоди. Найсприятливіші умови для розвитку моніліозу — прохолодна волога погода з температурою 15-20 градусів і високою вологістю повітря понад 75-80%. Саме тому в дощові весни хвороба лютує особливо.
Гриб чудово зимує в мумифікованих плодах, що залишилися на дереві або опали під ним, в уражених засохлих гілках, в тріщинах кори. Весною при температурі вище 10 градусів і наявності вологи він пробуджується і починає новий цикл зараження. Одна мумія може продукувати мільйони спор протягом кількох тижнів.
Як же захиститися від цього лиха і врятувати сад? Надійний захист можливий тільки при комплексному підході, що поєднує агротехніку, санітарію і хімічні обробки. Одних тільки оприскувань недостатньо — без санітарії ефект буде короткочасним.
Починати треба восени, одразу після збору врожаю або навіть під час нього. Найважливіше — це ретельне збирання і обов’язкове знищення всіх без винятку мумифікованих плодів. Їх не можна залишати ні на дереві, ні під деревом, ні в компості — тільки спалити або закопати глибоко за межами саду. Це критично важливо, бо кожна мумія — це бомба сповільненої дії на наступний рік.
Далі проводять санітарну обрізку з видаленням усіх сухих, хворих, пошкоджених гілок. Всі засохлі пагони, навіть невеликі, вирізають до живої деревини, захоплюючи 10-15 сантиметрів здорового пагона нижче. Це запобігає поширенню гриба всередині гілки вниз до стовбура. Всі зрізані гілки обов’язково спалюють — в них гриб зимує чудово.
Восени, після листопаду, коли дерева перейшли в стан спокою, проводять перше потужне оприскування всього саду мідьвмісними препаратами. Це може бути 3% бордоська рідина, мідний купорос 300 грамів на 10 літрів, препарати Чемпіон, Медян Екстра за інструкцією. Оприскують щедро, до стікання, всі гілки, стовбур, навіть землю під деревами. Це знищує значну частину спор, що зимують на корі.
Обов’язково збирають і спалюють все опале листя з-під кісточкових дерев. У ньому також зимують спори багатьох хвороб. Приствольні кола перекопують на глибину 5-7 сантиметрів, загортаючи в ґрунт рештки органіки разом з можливою інфекцією.
Навесні, до розпускання бруньок, коли середня добова температура стабільно перевищить 5 градусів, проводять друге потужне оприскування тими ж мідьвмісними препаратами або залізним купоросом 500 грамів на 10 літрів. Це так зване блакитне обприскування критично важливе — воно знищує спори, що почали пробуджуватися, до початку їхнього розльоту.
Далі починається найвідповідальніший період — цвітіння і одразу після нього. Саме тут вирішується доля врожаю. Потрібно провести мінімум три обробки сучасними системними фунгіцидами з інтервалом 10-14 днів: перед початком розпускання бруньок, на стадії рожевого бутону перед самим цвітінням і одразу після закінчення цвітіння, коли опали пелюстки.
Найефективніші препарати проти моніліозу: Хорус на основі ципродинілу — працює навіть при низьких температурах від 3 градусів, ідеальний для ранньовесняних обробок. Скор на основі дифеноконазолу — потужний системний фунгіцид широкого спектру. Топсин-М на основі тіофанат-метилу — класичний надійний препарат. Свіч на основі дифеноконазолу і ципродинілу — подвійна дія. Луна Транквіліті — сучасний препарат нового покоління з тривалою дією.
Критично важливо чергувати препарати з різних хімічних груп від обробки до обробки, не використовувати один і той самий 2-3 рази поспіль. Це запобігає розвитку резистентності у гриба, коли він пристосовується до діючої речовини і перестає на неї реагувати.
Обробки проводять тільки в суху погоду, краще ввечері або вранці, щоб розчин встиг потрапити в тканини до дощу. Якщо протягом 3-4 годин після обробки пройшов дощ, обробку потрібно повторити — препарат змився і не встиг подіяти. Температура повітря має бути не нижче 5 градусів і не вище 25 — при спеці ефективність падає, а ризик опіків зростає.
Влітку, в період росту і наливу плодів, проводять ще 2-3 обробки з інтервалом 2-3 тижні тими ж препаратами, але обов’язково дотримуючись строків очікування перед збором врожаю. Зазвичай це 14-20 днів залежно від препарату. Останнє оприскування має бути не пізніше, ніж за 20 днів до початку збирання.
Дуже важливий агротехнічний прийом влітку — нормування плодів і прорідження зав’язі. Якщо плоди висять густо і торкаються один одного, ризик масового зараження при появі першого хворого величезний. Тому в червні обов’язково проріджують зав’язь, залишаючи плоди на відстані 5-7 сантиметрів один від одного. Так вони не торкаються, краще освітлюються сонцем, швидше підсихають після дощу.
Правильна обрізка крони також грає величезну роль. Загущена крона з поганим провітрюванням — ідеальне середовище для гриба. Повітря застоюється, після дощу листя і плоди довго залишаються вологими, створюючи ідеальні умови. Тому щорічно весною проводять прорідження крони, видаляючи гілки, що ростуть всередину, перехрещуються, затінюють центр. Крона має бути відкритою, добре провітрюваною, світлою всередині.
Полив теж має значення. Дощування по кроні, особливо в період дозрівання плодів, створює вологість і провокує хворобу. Краще поливати під корінь, крапельним способом або в борозни, не мочачи листя і плоди. Час поливу — ранок або вечір, щоб до ночі все підсохло.
Підживлення має бути збалансованим. Надлишок азоту, особливо в другій половині літа, викликає буйний ріст ніжних тканин, які легко уражуються. Калій і фосфор навпаки підвищують стійкість. Тому з середини літа азотні підживлення припиняють, вносять тільки калійні та фосфорні добрива.
Дуже корисні позакореневі підживлення по листю мікроелементами — бор, цинк, марганець. Вони підвищують загальну стійкість дерева до хвороб. Можна суміщати з фунгіцидами в одному баковому розчині, якщо препарати сумісні.
Важливо також боротися зі шкідниками, особливо з тими, що пошкоджують плоди — плодожерками, осами. Кожне ушкодження шкірки — це відкриті ворота для гриба. Град теж створює масу мікротравм, через які легко проникає інфекція. Після граду обов’язкове оприскування фунгіцидом протягом доби.
Вибір сортів також має значення. Є сорти більш стійкі до моніліозу і більш сприйнятливі. Наприклад, серед абрикосів відносно стійкі Ананасний, Краснощокий, Мелітопольський ранній. Серед персиків — Редхейвен, Коллінз. При закладці нового саду варто віддавати перевагу стійким сортам.
Якщо хвороба все ж таки з’явилася, потрібно діяти негайно. При виявленні перших засохлих пагонів їх негайно вирізають і спалюють, не чекаючи планової обрізки. Уражені плоди збирають щодня і знищують. Проводять позачергову обробку фунгіцидом, можна підвищеної концентрації.
Моніліоз — це дійсно серйозний ворог, але не непереможний. При дотриманні всього комплексу заходів — санітарія, обрізка, профілактичні та лікувальні обробки — можна звести втрати до мінімуму і щороку отримувати хороші врожаї здорових плодів. Головне — не опускати руки, діяти послідовно і не пропускати критичних моментів.
