Якщо обліпиху посаджено правильно, а жіночим рослинам вистачало чоловічої уваги, щедрий урожай не забариться. Сьогодні важко уявити, що ще не так давно до цієї культури ставилися як до агресивної рослини, яку знищували через колючість і здатність швидко захоплювати території. Згодом було відкрито її лікувальні властивості, адже ягоди обліпихи містять значну кількість вітамінів, мікроелементів, органічних кислот і цінної олії. Подальша робота селекціонерів дала змогу створити десятки безколючкових або майже безколючкових сортів, придатних для садівництва.
Останніми роками культура стрімко набирає популярності. Збільшується кількість промислових насаджень, а посадити хоча б кілька рослин прагне дедалі більше власників присадибних ділянок. Водночас один кущ не здатен забезпечити врожай. Обліпиха є дводомною рослиною і для плодоношення потребує наявності як жіночих, так і чоловічих екземплярів. Однієї чоловічої рослини зазвичай достатньо для запилення восьми–десяти жіночих. Обліпиха запилюється вітром, тому трапляються випадки, коли садівники не висаджували чоловічої рослини, але отримують рясний урожай — це означає, що запилювач росте десь поруч, на відстані кількох десятків або навіть сотень метрів.
Відрізнити чоловічі рослини від жіночих найпростіше в безлистому стані. Чоловічі бруньки значно більші, вкриті 7–9 лусками й нагадують маленькі шишечки, тоді як жіночі мають лише 2–4 луски. Плодів чоловічі рослини не утворюють. Якщо в саду ростуть лише рослини однієї статі, ситуацію можна виправити, підсадивши саджанець протилежної статі або прищепивши відповідний живець у крону.
Обліпиха здатна рости на різних ґрунтах, однак на важких чорноземах розвивається повільніше. Найкраще підходять супіщані ґрунти з добрим дренуванням. Загалом культура відзначається високою стійкістю до хвороб і шкідників. Водночас зафіксовано випадки мікозного в’янення рослин, висаджених на важких ґрунтах. В Україні поки що культуру можна вирощувати без застосування хімічного захисту, отримуючи екологічно чисті ягоди.
Розмножують обліпиху зеленими або здерев’янілими живцями, а також методом in vitro. Для посадки на присадибній ділянці достатньо придбати одно- або дворічні саджанці з добре розвиненими гілками. Цвіте обліпиха з початку квітня дрібними, малопомітними квітками, при цьому чоловічі рослини зацвітають раніше. Залежно від сорту та умов вирощування, ягоди достигають через 120–150 днів, у період із серпня до жовтня.
Збирання врожаю потребує обережності й терпіння. Навіть у сучасних сортів повністю позбутися колючок не вдалося. Щоб не травмуватися, руки вводять з обох боків гілки всередину крони й поступово просуваються до її периферії, зриваючи плоди. Часто використовують піддони для збирання ягід або зрізають окремі гілочки, з яких плоди знімають пізніше. При цьому важливо пам’ятати, що обліпиха закладає врожай на дворічній деревині. Плоди бажано знімати з сухим відривом, інакше поживний сік витікатиме.
Рослину можна формувати як у вигляді куща, так і у вигляді дерева. Усі роботи в пристовбурному колі, зокрема розпушування ґрунту та внесення добрив, проводять обережно через поверхневе розташування кореневої системи. Полив здійснюють за потреби, але рясно, враховуючи вік рослини. За правильного догляду обліпиха стабільно плодоносить і залишається однією з найцінніших ягідних культур для саду.
