Золотиста смородина довгий час залишалася поза фокусом як плодова культура, хоча за адаптивністю й стабільністю вона навіть перевершує смородину, порічки та аґрус. Її реальна цінність стала очевидною тоді, коли з’явилися сорти з вирівняним плодоношенням, крупною ягодою і розтягнутим строками достигання. Саме такі форми сьогодні й становлять інтерес для приватного садівництва.
У сучасних насадженнях найчастіше зустрічаються чорноплідні сорти, вони демонструють хороший баланс урожайності й смаку. ‘Венера’ стабільно плодоносить навіть у посушливі роки, формує середньо-крупну ягоду з м’яким, солодким смаком і майже без кислинки. ‘Бузулук’ дозріває рано, підходить для регіонів з коротким літом і відзначається вирівняністю врожаю. ‘Мускат’ цікавіший за смаковим профілем — у добре визрілих ягодах з’являються легкі мускатні нотки, що рідкість для смородини загалом.
Окрему групу становлять сорти з підвищеною масою ягід. ‘Фатима’, ‘Находка’ та ‘Зарина’ формують плоди масою до 3 г, за умови достатнього освітлення і помірного зволоження. Ці сорти придатні як для споживання з куща, так і для переробки, оскільки ягода щільна, не розтріскується і добре тримається на гілках у фазі повної стиглості.
Жовтоплідні та помаранчеві форми мають інше призначення. ‘Ляйсан’ вирізняється світло-жовтою ягодою з м’яким, нейтрально-солодким смаком і мінімальною кислотністю, добре підходить для дитячого та дієтичного харчування. ‘Зарина’ у жовтоплідному типі більш насичена за смаком і краще проявляє себе на сонячних ділянках. Такі сорти часто висаджують разом із чорноплідними, що одночасно вирішує питання запилення і розширює смакову палітру.
Бордові та темно-червоні форми, зокрема ‘Шафак’ і ‘Мічуринський сувенір’, цікаві насамперед як десертні. Вони мають більш щільну м’якоть і виразніший аромат, хоча загальна врожайність у них зазвичай дещо нижча, ніж у чорноплідних сортів. У приватних садах такі форми часто використовують як доповнення, а не основу насаджень.
Незалежно від сорту, золотиста смородина потребує перехресного запилення. Посадки з двох–трьох різних сортів дають значно стабільніший результат, ніж монокультура. Саме в таких насадженнях повністю проявляється її потенціал — рівномірне достигання, повноцінна маса ягід і відсутність періодичності плодоношення.
Для умов України доцільно обирати сорти, які вже показали стабільність у схожому кліматі. У цьому разі золотиста смородина стає у категорію надійних, маловибагливих плодових культур.
