Вишня формує плоди середнього розміру, зазвичай кулясті, на довгих тонких плодоніжках, зібрані по кілька штук разом. М’якуш дуже соковитий, з вираженим ароматом, темно-бордового або майже чорного забарвлення, зі щільною, але тонкою шкіркою та невеликою кісточкою. Смак варіює від солодкувато-кислого до різко кислого, залежно від сорту та умов вирощування, але майже завжди освіжаючий і тонізуючий. Середня маса плоду становить 4–7 г, у крупноплідних сортів може досягати 8–10 г.
Більшість сортів вишні в умовах України формують кущоподібні дерева або низькорослі штамбові форми заввишки 1,8–2,5 м. Листки ланцетні, загострені, з темно-зеленою блискучою верхньою поверхнею та світлішою нижньою. Основне плодоношення зосереджене на однорічних приростах і букетних гілочках. Цвітіння відбувається рано, тому вишня чутливіша до весняних заморозків, ніж черешня. Плоди достигають переважно з середини червня до початку липня. Культура відзначається високою зимостійкістю, але в дощові роки сильно потерпає від моніліозу та кокомікозу, що суттєво впливає на врожайність і довговічність дерев.
Черешня формує значно більші плоди округлої або серцеподібної форми, які тримаються на міцних плодоніжках і також зібрані в пучки. М’якуш щільніший, але дуже соковитий, з переважно солодким смаком без різкої кислотності. Забарвлення плодів варіює від світло-жовтого до темно-червоного і майже чорного. Шкірка щільніша, що забезпечує кращу транспортабельність. Кісточка велика, легко відділяється у більшості сучасних сортів. Маса плодів у середньому становить 8–12 г, у інтенсивних сортів може досягати 18–20 г.
Черешня — сильноросле дерево з добре вираженим штамбом і потужною кроною. Листки більші, ніж у вишні, овальні або широкоеліптичні, гладенькі, темно-зелені. Плодоносить переважно на букетних гілочках. Ранні сорти достигають наприкінці травня — на початку червня, що робить черешню однією з перших кісточкових культур сезону. Порівняно з вишнею, черешня значно стійкіша до кокомікозу та моніліозу, проте менш зимостійка й вимогливіша до тепла, освітлення та ґрунтів.
Черевишня, або дюк, є результатом міжвидового схрещення черешні та вишні і поєднує ознаки обох культур. За характером росту дерева зазвичай середньорослі, компактніші за черешню, але сильніші за більшість вишень. Плоди значно більші, ніж у вишні, з масою 10–17 г, мають щільний, соковитий м’якуш, солодкий смак із легкою, приємною кислинкою та добре виражений вишневий аромат.
Для дюків характерна підвищена стійкість до основних грибних хвороб кісточкових культур, зокрема моніліозу й кокомікозу, а також краща адаптація до вітряних ділянок і перепадів температур. Плодоношення зазвичай стабільніше, ніж у вишні, а продуктивність дерева в сприятливих умовах може бути вищою в півтора–два рази. Водночас більшість черевишень потребує запилювачів, тому при закладанні саду цей момент обов’язково враховують.
В Україні створено низку успішних сортів дюків, добре пристосованих до місцевих умов. Одними з найкращих є рання Чудо-вишня з великими темно-червоними плодами та збалансованим смаком. Сорт Встрєча (Зустріч) вирізняється низькорослістю дерева та великими темно-червоними плодами високої дегустаційної оцінки. Наприкінці червня достигає Ксенія з рожево-червоним соковитим м’якушем, у липні — Іграшка з ніжним гармонійним смаком, а завершують сезон плоди сорту Нічка, солодкі й соковиті, придатні як для споживання у свіжому вигляді, так і для переробки.
