Гумі, або маслинка багатоквіткова (Elaeagnus multiflora), походить зі Східної Азії. У природі ця рослина зростає на схилах, узліссях, серед чагарників — там, де іншим культурам важко прижитися. Її ще рідко зустрінеш у наших садах, проте саме гумі здатен приємно здивувати тих, хто шукає невибагливу, декоративну й водночас корисну ягідну рослину.
Кущ невисокий — зазвичай від 1,5 до 2,5 метра, рідше більший. Пагони вкриті дрібними сріблястими лусочками — завдяки цьому вся рослина ніби мерехтить на сонці. Листя зверху зелене, знизу сріблясте; восени змінює колір на жовтий або червонуватий.
Гумі цікавий ще й тим, що на його корінні утворюються бульбочки з бактеріями, які засвоюють атмосферний азот. Це означає одне: добрива йому майже не потрібні, а ґрунт під ним з роками покращується.
Квітує наприкінці весни. Квіти дрібні, жовтувато-білі, ароматні — бджоли завжди знаходять їх першими. Кущі самоплідні, але за наявності кількох — урожай суттєво рясніший.
Плоди подовжені, червоні, з дрібними сріблястими цяточками. На смак — кисло-солодкі з приємною свіжістю, іноді з легкою терпкістю біля кісточки. Дозрівають зазвичай у червні — липні, одними з перших серед ягід. Їх їдять свіжими, варять джеми, соки або сушать. У холодильнику зберігаються кілька днів.
За вмістом корисних речовин гумі не поступається більш відомим ягодам: містить багато вітаміну C, антиоксидантів і мікроелементів.
Гумі практично не хворіє й не уражується шкідниками, легко пристосовується до різних грунтово-кліматичних умов. Головне — сонячне місце і легкий ґрунт без застою води. У перші роки — бажано поливати в посуху.
Зимостійкість висока: більшість сортів без проблем витримують до –25…–30 °C.
Маслинка зонтична (Elaeagnus umbellata), яку ще називають акігумі або autumn olive, — близький родич гумі, але з дещо іншим характером росту й плодоношення. Її природний ареал — Східна Азія: Японія, Китай, Корея. У багатьох країнах цей вид давно використовують не лише як ягідну культуру, а й для озеленення, укріплення схилів і як рослину-меліоратор.
На відміну від гумі, маслинка зонтична зазвичай більша й росте швидше. За сприятливих умов вона формує кущ або невелике дерево заввишки 3–4 м. Крона густа, широка, добре переносить формувальну обрізку. Листя видовжене, зверху темно-зелене, знизу сріблясте — типовий вигляд для багатьох Elaeagnus.
Коренева система потужна й поверхнева, також формує бульбочки з азотфіксувальними бактеріями. Тому маслинка часто виступає сидератом і хорошим попередником для інших культур.
Квіти кремово-білі, дрібні, ароматні, рясно вкривають пагони навесні. Рослина добре запилюється комахами. Як і гумі, маслинка зонтична — самоплідна, але при посадці кількох екземплярів плодоносить рясніше й стабільніше.
Плоди дрібніші, ніж у гумі, але формуються численними гронами по всій кроні. Ягоди червоні або рожево-червоні, з характерними сріблястими цяточками. Смак — кисло-солодкий, іноді з легкою терпкістю. Найсмачнішими вони стають у повній стиглості — тоді ягоди м’які та солодкі.
Ягоди багаті на лікопін, антиоксиданти та вітаміни. У різних країнах їх сушать, варять варення, пасту або додають у соуси.
Маслинка невибаглива — росте на піщаних, кам’янистих і бідних ґрунтах. Добре переносить спеку і посуху. Швидко відновлюється після обрізки й формує щільні зарості, тому її часто використовують як живопліт або для укріплення схилів.
Зимостійкість висока — більшість форм витримують до –25…–30 °C. Єдиний нюанс: через сильну здатність до регенерації маслинка іноді може розростатися самосівом або поросллю.
Гумі та акігумі — споріднені рослини, які можуть чудово доповнити асортимент ягідних культур у саду. Гумі приваблює раннім достиганням і більшими плодами, акігумі — рясністю, витривалістю й простотою у догляді. Обидва види декоративні, корисні й практично не потребують хімзахисту. Вони гарні в усі пори року, щедро плодоносять і ще залишаються маловідомими — тож можуть стати справжньою родзинкою вашого саду.
Керівник центру,
Віктор Андращук
