Хвороби і шкідники персика та нектарину

Шкідники персика

Східна плодожерка (Grapholita molesta)

Найпоширеніший і найнебезпечніший шкідник персика — невеликий метелик, чиї гусениці завдають величезної шкоди. Молода гусінь вгризається у молоді соковиті пагони й живиться всередині них, що спричиняє характерне викривлення верхівок пагонів, їх засихання і загальне ослаблення дерева. Пізніше, коли з’являються плоди, гусениці переключаються на них, проникають усередину, живляться м’якоттю навколо кісточки. Пошкоджені плоди зупиняються в розвитку, деформуються і передчасно осипаються, так і не дозрівши. Втрати врожаю без захисту можуть сягати 40–60%.

Зимує шкідник у щільних шовковистих коконах у тріщинах старої кори, під лусочками, у розвилках гілок або під опалим листям біля стовбура. Тому восени важливо ретельно очищати дерева від відмерлої кори металевою щіткою, вчасно обрізати пошкоджені й сухі гілки та прибирати й спалювати рослинні рештки під деревами — це знищує значну частину зимуючих шкідників.

У період льоту метеликів навесні, коли середньодобова температура стабільно перевищує 15°C, ефективні обприскування інсектицидами на основі лямбда-цигалотрину (Карате, Лямбдекс) чи хлорантраніліпролу (Кораген), які швидко діють проти личинок на ранніх стадіях, поки ті не сховалися всередину пагонів чи плодів. Обробки повторюють 2–3 рази з інтервалом 12–14 днів, оскільки літ метеликів розтягнутий у часі. Феромонні пастки дозволяють точно визначити пік льоту й не обприскувати «наосліп».

Попелиця персикова (Myzus persicae)

Дрібна, але дуже шкідлива комаха, яка утворює колонії на нижньому боці молодого листя і верхівках пагонів. Висмоктуючи соки й впорскуючи токсичну слину, вона спричиняє деформацію листя — воно скручується, зморщується, втрачає нормальний колір. Молоді пагони викривляються, відстають у рості, не встигають визріти до зими. Крім прямої шкоди, попелиця виділяє медяну росу, на якій оселяється сажистий грибок, що додатково пригнічує фотосинтез.

Щоб запобігти масовому розмноженню колоній, варто уникати надмірного загущення крони — в тіні й застійному повітрі шкідник розмножується швидше — і не перегодовувати дерево азотом, який провокує буйний ріст ніжних пагонів, улюблених попелицею. Поодинокі невеликі колонії можна просто обірвати і знищити вручну. При масовому ураженні дерева обробляють системними інсектицидами — Актара, Конфідор — які роблять сік отруйним для комах на 2–3 тижні. Обробки варто проводити ввечері, поза періодом льоту бджіл, і уникати обприскування дерев під час цвітіння.

Щитівки, зокрема каліфорнійська щитівка (Diaspidiotus perniciosus)

Ведуть прихований нерухомий спосіб життя, міцно оселяючись на корі стовбура й гілок під твердим восковим щитком. Живляться соком, занурюючи довгий ротовий апарат глибоко в тканини, і сильно послаблюють дерево. При масовому ураженні кора буквально вкрита сірим чи коричневим нальотом із тисяч щитків, а молоді дерева можуть загинути за 2–3 роки. Найшкідливіший вид на кісточкових в Україні — каліфорнійська щитівка.

Зимує під щитками прямо на корі, тому вирішальне значення мають механічне очищення кори восени металевою щіткою, весняна обробка дерев у стані спокою (до розпускання бруньок) олійними емульсіями чи інсектицидами і загальний фітосанітарний порядок у саду. Влітку, коли з’являються рухливі личинки-бродяжки (саме тоді щиток ще не сформувався і препарат діє найефективніше), проводять обприскування системними інсектицидами.

Слива плодожерка (Grapholita funebrana)

Попри назву, крім сливи часто уражує й персик, особливо пізні сорти. Гусениця проникає в молоді плоди через плодоніжку або бічну поверхню, вигризає м’якоть навколо кісточки і залишає всередині екскременти. Пошкоджені плоди зупиняються в рості й масово опадають у червні–липні, так і не дозрівши.

Санітарна обрізка пошкоджених гілок, щоденне збирання й знищення опалих плодів разом із гусеницями всередині та інсектицидні обробки в період масового льоту метеликів (визначають феромонними пастками) суттєво зменшують шкоду.

Хвороби персика

Клястероспоріоз, або дірчаста плямистість (Wilsonomyces carpophilus)

Грибкове захворювання, яке вражає всі надземні органи дерева. На листках спочатку з’являються дрібні округлі бурі чи червонувато-коричневі плями з яскраво-червоною облямівкою по краю. Уражена тканина всередині плями відмирає і випадає, залишаючи наскрізні дірки — ніби листя поїли комахи або прострілили дробом. При сильному ураженні листя повністю продірявлюється і передчасно опадає.

На пагонах з’являються округлі помаранчево-червоні вдавлені плями, які розростаються, тріскаються, і з них починає виділятися камедь. Плоди вкриваються дрібними бурими плямами, деформуються і стають непридатними для споживання. Восени після листопаду й навесні до розпускання бруньок дерево обробляють мідьвмісними препаратами — 3%-ю бордоською рідиною чи мідним купоросом. Обов’язкове й прорідження крони для кращого провітрювання і швидкого підсихання листя після дощів.

Курчавість листя (Taphrina deformans)

Одна з найнебезпечніших і найпоширеніших хвороб персика, здатна повністю знищити врожай і сильно ослабити дерево. Проявляється навесні, щойно розпускаються перші листочки, особливо в прохолодну й вологу погоду. Молоде листя стає неприродно товстим, м’ясистим, набрякає, скручується хвилястими складками, набуває яскраво-червоного чи рожевого забарвлення з жовтуватими ділянками. Уражені пагони сильно відстають у рості, потовщуються, викривляються. Уражене листя згодом чорніє й опадає вже в червні, дерево залишається майже голим.

Надійний захист будується на профілактичних обприскуваннях фунгіцидами: восени після листопаду, обов’язково до розпускання бруньок навесні, і далі ще 2–3 рази з інтервалом 10–14 днів після розпускання листя, залежно від рівня минулорічного ураження й погоди поточного сезону.

Найкраще підтверджену ефективність проти курчавості мають системні фунгіциди Хорус (ципродиніл) і Скор (дифеноконазол), а також сучасніший Міравіс із діючою речовиною адепідин — новим класом карбоксамідів, стійким до змивання дощем. Добре працюють і перевірені мідьвмісні препарати — Медян Екстра, Чемпіон, Купроксат. Варто уточнити: препарати на основі металаксилу й манкозебу (типу Ридоміл Голд) орієнтовані передусім на оомікетні та бактеріальні хвороби овочів і винограду, а не на збудника курчавості, тож для персика вони не є оптимальним вибором — краще чергувати саме перелічені вище фунгіциди з різних хімічних груп, щоб запобігти розвитку резистентності у грибка.

Борошниста роса (Podosphaera pannosa)

Уражає переважно молоде листя, зелені пагони й навіть плоди, покриваючи їх білим чи сірувато-білим борошнистим нальотом. Особливо активно розвивається після короткочасних дощів у спекотну погоду, коли висока вологість поєднується з високою температурою.

Уражені пагони припиняють ріст, скручуються, часто відмирають. Листя деформується, жовтіє, передчасно осипається. Плоди припиняють розвиток, розтріскуються, покриваються коркою і стають непридатними до споживання. Своєчасна санітарна обрізка й спалювання заражених гілок на початку ураження, збір і знищення опалого листя та пошкоджених плодів, а також обробка фунгіцидами типу Топаз чи Топсин-М одразу після цвітіння й далі кожні 2 тижні значно знижують ризик поширення хвороби.

Моніліоз, або сіра плодова гниль (Monilinia laxa, Monilinia fructicola)

Найпоширеніше й найшкідливіше грибне захворювання персика у світі, яке має дві форми прояву. Навесні, під час цвітіння й одразу після нього, проявляється моніліальний опік — раптове масове в’янення й усихання суцвіть, молодого листя і цілих пагонів, ніби їх обпалило вогнем: вони чорніють, але не опадають, а висять мертвими на дереві.

Влітку, у період дозрівання плодів, хвороба проявляється зовсім інакше — у вигляді плодової гнилі. На плодах з’являються невеликі бурі гнильні плями, які за лічені дні розростаються й покривають увесь плід, вкриваючись концентричними колами сірого пухнастого нальоту — спороношення гриба. Уражені плоди буріють, зморщуються, муміфікуються і часто лишаються висіти на дереві до наступної весни, стаючи джерелом інфекції на наступний сезон.

Хвороба надзвичайно швидко поширюється при дотику плодів один до одного на дереві або в ящику при зберіганні й транспортуванні — один хворий персик за тиждень здатен заразити всі плоди навколо. Втрати врожаю без захисту можуть сягати 80–100%.

Система захисту включає ретельну санітарну обрізку восени й навесні з видаленням сухих і хворих гілок, обов’язкове нормування зав’язі й прорідження плодів улітку, щоб вони не торкалися один одного, та мінімум три послідовні обробки системними фунгіцидами: перед цвітінням, одразу після нього і в період активного росту плодів. Добре зарекомендували себе Хорус, Топаз, Топсин-М і сучасніший комбінований Магнікур Сенсейшн (Bayer) — усі варто чергувати між собою.

Надійний комплексний захист персика базується на поєднанні правильної агротехніки, суворих санітарних заходів і планових профілактичних обробок. Регулярна щорічна обрізка з прорідженням крони, хороше провітрювання всіх ярусів, своєчасне прибирання і спалювання опалого листя восени, розумний контроль вологості ґрунту без надлишку та використання ефективних сучасних фунгіцидів й інсектицидів у правильні фази розвитку культури дозволяють роками тримати дерева здоровими і щороку отримувати щедрий урожай якісних соковитих плодів.