
Морозостійка пасифлора інкарната (Passiflora incarnata) може зимувати у відкритому ґрунті. Восени вона відмирає до землі, навесні відростає від коріння, за літо наростає довгою ліаною, цвіте й восени дає їстівні плоди. В Україні її вже вирощують аматори, і досвід у них різний, тому поки це культура для тих, хто любить пробувати нове.
Пасифлора інкарната
Батьківщина інкарнати південний схід США, там її звуть мейпоп. Зимує корінь: надземна частина з першими морозами гине, а коріння під шаром мульчі переносить морози нижче -25 °C. Восени прикрийте місце, де вона росте, мульчею з листя чи компосту, більше укриття не треба.
Найбільше інкарната боїться не морозу, а мокрого ґрунту взимку. Садіть її на підвищене місце або з дренажем, де навесні не стоїть вода. Молода рослина в першу зиму може вимерзти, а потім несподівано дати пагін від кореня аж у серпні, тому не поспішайте її викопувати.
Навесні інкарната прокидається пізно, іноді лише наприкінці травня або на початку червня. Місце, де вона росте, краще позначити кілочком, щоб не перекопати. Далі ліана росте швидко, у липні зацвітає й цвіте до осені.
Спеки інкарната не боїться: у +35…+40 °C продовжує цвісти й зав’язувати плоди. Без води плодів не буде, у посушливе літо її поливають, найзручніше крапельно.
Інкарната пускає кореневі паростки, і з часом нові пагони виходять на відстані від куща. Садити її краще там, де це не заважає, або обмежити корені.
Чому садять кілька рослин
Квітка інкарнати своїм пилком не запилюється. Плоди зав’язуються, коли пилок переноситься з іншої рослини, тому потрібні щонайменше дві рослини різного походження: два сіянці або дві різні форми. Рослини, розмножені живцями з одного куща, це один клон, і навіть десять таких кущів одне одного не запилять.
Садівники, які вже вирощують інкарнату в Україні, радять мати кілька різних рослин, а для певного врожаю запилювати вручну: зранку перенести пилок пензликом з квітки однієї рослини на квітку іншої.
Як збирати плоди
Від квітки до стиглого плоду минає два місяці й більше, тому раніші квітки дають надійніший урожай. Їстівна м’якоть навколо насінин формується лише в останній тиждень дозрівання. Плоди не зривають, а чекають, поки вони самі впадуть. М’якоть їдять ложкою разом з насінням.
Пасифлора блакитна
Пасифлора блакитна (Passiflora caerulea) має великі біло-блакитні квітки. Витримує приблизно до -15 °C, і то коли коріння під товстою мульчею. У нашому кліматі у відкритому ґрунті це ризик, надійніше вирощувати її в контейнері й зимувати в прохолодному приміщенні. У спекотне літо вона рясно цвіте, але плодів зав’язує мало.
Пасифлора тукуманська
Пасифлора тукуманська (Passiflora tucumanensis) родом з гір Аргентини. Дає багато жовтих плодів. Як вона зимує в наших умовах, перевірених даних поки мало.
Сіянці й гібриди
З насіння виростають рослини, не схожі на батьківську: інший смак, розмір плодів, строки. Для саду це навіть добре: різні сіянці запилюють один одного, а з них можна відібрати найкращі. Відібрану форму розмножують вегетативно, зеленими або кореневими живцями, і тоді вона повторює батьківську рослину.
Гібриди інкарнати з іншими видами в Україні вже пробують аматори. За їхнім досвідом, гібриди зимують у ґрунті гірше за чисту інкарнату: бувають зими, коли вони відростають від кореня, а бувають, коли гинуть.
У Центральній Європі теж ведуть селекцію морозостійких пасифлор, і суворі зими там працюють як відбір. Селекціонери шукають скоростиглі форми, щоб плоди встигали за коротке літо, і вічнозелені, які не відмирають узимку: для цього схрещують блакитну пасифлору з інкарнатою. Морозостійкі види схрещують і з маракуєю, щоб отримати більші плоди. Сортів з цієї селекції в продажу поки немає, вони ще проходять випробування.
Чи будуть у нас саджанці
Саджанці морозостійких пасифлор можуть з’явитися в нашому садовому центрі, коли будуть форми, достатньо пристосовані до нашого клімату й не проблемні у вирощуванні у відкритому ґрунті. Тоді шукайте їх у розділі Пасифлора.