Навіть невеликий присадибний сад потребує продуманої організації території. Функціональне зонування ділянки залежить від її розмірів, мікрорельєфу, кліматичних умов, типу ґрунту, рівня ґрунтових вод та інших факторів, які безпосередньо впливають на довговічність і продуктивність саду.
Планування саду доцільно починати ще на папері, наносячи існуючі або заплановані будівлі, доріжки, господарські зони та місця майбутніх посадок дерев і кущів.
Для закладання саду найкраще підходять рівні ділянки або місцевість із невеликим ухилом, без протягів, добре освітлена протягом дня. Рівень паводкових і застійних підґрунтових вод не повинен підніматися ближче ніж на 2,5 м до поверхні ґрунту, оскільки навіть короткочасне підтоплення є небезпечним для дерев.
Підготовка ділянки
Посів суміші злаково-бобових трав перед посадкою саду є одним із найефективніших способів поліпшення структури ґрунту. За можливості цим прийомом не варто нехтувати.
Передпосадкова підготовка передбачає створення глибокого окультуреного шару ґрунту, покращення його структури та підвищення родючості. Осіння оранка або перекопування на глибину 20–30 см активізує біохімічні процеси в ґрунті.
Під час обробки ґрунту вносять органічні добрива з розрахунку 400–600 кг перепрілого гною або торфокомпосту на сотку. Значно вищу агрономічну цінність має біогумус — концентроване органічне добриво з високим вмістом доступних форм поживних елементів, гумінових речовин та корисної мікрофлори. Його вносять у нормі 100–150 кг на сотку, що за ефективністю відповідає значно більшій кількості традиційних органічних добрив. Кислі ґрунти вапнують молотим вапняком, вапняковими туфами або деревною золою з розрахунку 40–60 кг на сотку.
Усі норми є орієнтовними та мають уточнюватися на основі агрохімічного аналізу ґрунту. Суцільне окультурення всієї ділянки є бажаним, але за відсутності ресурсів допустимо обмежитися підготовкою ґрунту лише в посадкових ямах.
Розбивка саду
Для оптимального освітлення ряди дерев розміщують у напрямку з півночі на південь. На схилах ряди доцільно орієнтувати поперек, щоб зменшити змивання ґрунту.
Посадкові місця переносять із плану на місцевість за допомогою рулетки, кілків і шнура. Дерева можна розміщувати:
у квадратному або прямокутному порядку
у шаховому порядку
вільно, з урахуванням мінімальних відстаней та групування за породами
Найскладнішим у виконанні є шаховий спосіб, але він забезпечує рівномірне освітлення та декоративний вигляд саду.
Посадкові ями бажано підготувати за кілька місяців до висадки, щоб ґрунт осів і поживні речовини перейшли в доступну для рослин форму.
Посадка саду
Сад висаджують восени або навесні. В регіонах із м’якими зимами осіння посадка є більш сприятливою — рослини встигають дещо вкоренитися до початку вегетації. Оптимальні строки для більшості регіонів України — середина-кінець жовтня та кінець березня-початок квітня.
У зонах із високим ризиком сильних морозів сад закладають навесні.
Розмір посадкових ям становить у середньому 0,6–1 м³. Основу складають ґрунтосуміші, в які додають 3–5 відер перегною, фосфорні й калійні добрива. Азотні добрива вносять лише навесні.
На піщаних ґрунтах на дно ями доцільно укладати шар глини або торфу для утримання вологи, а на важких — додавати пісок.
Перед посадкою саджанці замочують у воді на 4–24 години. Коріння не допускають до пересихання. Місце щеплення після посадки має залишатися на 1–5 см вище рівня ґрунту.
Після поливу саджанець підв’язують до кілка, ґрунт ущільнюють і мульчують.
Обрізка після посадки
При весняній посадці обрізка є обов’язковою. Вона допомагає відновити баланс між кореневою системою та надземною частиною дерева, порушений під час викопування в розсаднику, та стимулює закладання правильної, зручної для догляду крони.
Однорічні некроновані саджанці обрізають на висоті 60–90 см від поверхні ґрунту, залежно від породи та бажаної висоти штамба. У кронированих дерев основні гілки вкорочують на 1/3–2/3 довжини, видаляючи пошкоджені, слабкі або конкуруючі пагони.
Для приватного саду доцільно відразу формувати компактні, добре освітлені крони, які не потребують складного догляду і дозволяють проводити обрізку, обприскування та збір урожаю без використання драбин. Найпрактичнішими в умовах присадибної ділянки вважаються покращена розріджено-ярусна та чашоподібна (для персика) форми крони. Вони забезпечують рівномірне освітлення, кращу вентиляцію та знижують ризик грибних захворювань.
Вибір типу крони слід робити з урахуванням породи, сили росту сорту, підщепи та площі ділянки. Помилки на початковому етапі формування складно виправити в майбутньому, тому перша обрізка має вирішальне значення для довговічності та продуктивності дерева.
Розміщення порід у саду
Сад у приватному секторі має свою специфіку, оскільки зазвичай складається з різних плодових порід, містить затінені зони та інші особливості, що безпосередньо впливають на розміщення культур. Для правильного планування саду необхідно враховувати не лише господарські, а й біологічні особливості рослин.
- Висота дерева у дорослому віці
Дерева розміщують так, щоб з південного боку знаходилися менш рослі культури, які не затінюватимуть сильнорослі породи. До них належать персик, вишня, айва, а також яблуня і груша на вегетативних підщепах. Більш потужні дерева — слива, алича, черешня, абрикос, горіх — доцільно висаджувати північніше.
- Взаємозапилення
Окрім групування за породами, бажано розміщувати поряд дрібнокісточкові, крупнокісточкові та зерняткові культури. Таке поєднання сприяє кращому запиленню. Наприклад, черешня позитивно впливає на запилення вишні, яка часто має з цим проблеми. Додатковою перевагою є збіг строків захисту від основних хвороб і шкідників у межах таких груп.
- Морозостійкість рослин
Найменш стійкі до низьких температур породи — персик, алича, абрикос, окремі сорти сливи та черешні — краще розміщувати на підвищених ділянках, де холодне повітря не застоюється, а стікає вниз. Захисну роль відіграють і будівлі, розташовані з північного або північно-східного боку саду, які зменшують вплив холодних вітрів.
- Тіньовитривалість
Частина садової ділянки протягом дня може перебувати в тіні, і для таких зон також варто підбирати рослини, щоб не втрачати корисну площу. Це завдання ускладнюється тим, що більшість плодових культур потребують повного сонячного освітлення.
Водночас деякі рослини краще переносять тимчасове затінення. До відносно тіньовитривалих можна віднести вишню, горіх, малину та більшість ягідних кущів, за винятком аґрусу.
Урахування всіх чинників, що впливають на успішне закладання саду, має вирішальне значення. Помилки на етапі планування з роками лише накопичуються, і виправити їх стає дедалі складніше.
