Планування ділянки та правильна посадка плодових дерев

Підготовка ділянки

Перед закладанням плодового саду бажано оцінити властивості ґрунту. Важливі його механічний склад, кислотність, вміст органічної речовини та основних елементів живлення. Якщо ґрунт має виражені проблеми, їх краще виправити ще до посадки дерев.

На великих площах перед посадкою можна висівати суміш злакових і бобових культур як сидерат. Рослинні рештки та коренева система сприяють накопиченню органічної речовини, покращенню структури ґрунту та його біологічної активності.

Перед закладанням саду ґрунт за потреби глибоко обробляють, усувають ущільнені шари, покращують його структуру та вносять органічні матеріали. Кількість добрив і меліорантів краще визначати за результатами аналізу ґрунту, оскільки потреби різних ділянок можуть суттєво відрізнятися.

Якщо ґрунт кислий, для коригування кислотності застосовують вапнувальні матеріали відповідно до результатів аналізу. Органічні добрива, компост або вермикомпост використовують у кількості, яка відповідає властивостям конкретного ґрунту та характеристикам самого матеріалу.

Особливо важливо не обмежувати підготовку тільки невеликими посадковими ямами, якщо вся ділянка має несприятливі властивості. На бідному або сильно ущільненому ґрунті значно ефективніше поступово покращувати весь майбутній кореневмісний шар, а не створювати навколо кожного дерева невелику ділянку якісного субстрату, оточену несприятливим ґрунтом.

Якщо провести суцільну підготовку всієї площі неможливо, особливу увагу приділяють місцям посадки. При цьому підготовка посадкової ями не повинна перетворюватися на створення ізольованого «горщика» для кореневої системи.

Розбивка саду

Після визначення культур, сортів і відстаней між деревами ділянку розмічають відповідно до складеного плану. Для цього використовують рулетку або мірну стрічку, кілки та шнур.

Ряди часто орієнтують з півночі на південь, щоб забезпечити більш рівномірне освітлення дерев протягом дня. Проте це не абсолютне правило: на реальній ділянці напрямок рядів може визначатися рельєфом, формою території, розташуванням будівель, огорож та інших джерел затінення. На схилах важливе значення має також напрямок стоку води та ризик ерозії ґрунту.

Дерева можна розміщувати за квадратною, прямокутною або шаховою схемою. У невеликих приватних садах можливе також вільне розміщення рослин, коли відстань і місце посадки визначаються особливостями конкретної ділянки.

Найважливіше — не орієнтуватися лише на розмір молодого саджанця. При визначенні відстаней потрібно враховувати силу росту сорту та підщепи, форму майбутньої крони, освітлення і можливість проходу між деревами для обрізки, обробки та збору врожаю.

Посадкові місця можна підготувати заздалегідь, особливо якщо ґрунт потребує значної підготовки. Основна перевага такої роботи — можливість завчасно обробити ґрунт і правильно організувати посадку, а не те, що ґрунт у ямі просто «дозріває» протягом кількох місяців.

Посадка плодових дерев

Плодові дерева із відкритою кореневою системою висаджують восени або навесні. Конкретні строки залежать від регіону, погоди та стану ґрунту. Восени посадку проводять після завершення росту, але до промерзання ґрунту. Навесні — після відтавання ґрунту, коли його вже можна нормально обробляти, але до початку активного росту саджанця.

Для більшості районів України орієнтовно підходить період із середини осені до настання стійких морозів та рання весна. На ділянках із суворішими зимовими умовами весняна посадка може бути безпечнішою для менш зимостійких культур.

Посадкову яму роблять достатньо широкою, щоб корені саджанця можна було вільно розправити без загинання. Її глибина повинна відповідати кореневій системі та майбутньому рівню посадки. Не потрібно робити яму надмірно глибокою лише заради великого об’єму ґрунту.

Ширина ями має значення не менше, ніж її глибина. Розпушений ґрунт навколо коренів полегшує їхнє подальше розростання в навколишній ґрунт. Особливо це важливо на ущільнених ділянках.

При цьому не слід розраховувати, що коренева система дерева все життя залишатиметься в межах посадкової ями. Молоде дерево має поступово освоювати навколишній ґрунт, тому якість ґрунту на всій ділянці або хоча б у значній зоні навколо дерева має набагато більше значення для його довготривалого розвитку, ніж дуже велика яма.

Ґрунт для засипання використовують родючий і структурний. Якщо його властивості потребують покращення, можна додати відповідну кількість добре перепрілої органічної речовини. Не варто заповнювати яму великою кількістю чистого перегною, торфу чи іншого концентрованого субстрату замість нормального ґрунту.

Концентровані мінеральні добрива не слід розміщувати безпосередньо під коренями саджанця. Висока концентрація солей у невеликому об’ємі ґрунту може пошкодити молоді корені. Потребу в основних елементах живлення краще визначати за аналізом ґрунту, а підживлення проводити після посадки відповідно до стану рослини та властивостей ґрунту.

Не потрібно також створювати в ямі окремі шари з глини на піщаному ґрунті або піску на дні важкого ґрунту. Такі шари можуть порушувати рух води в ґрунті. Якщо ділянка має проблеми з перезволоженням, їх потрібно вирішувати на рівні всього ґрунтового профілю та дренажу, а не створенням окремого шару в посадковій ямі.

Перед посадкою саджанці з відкритою кореневою системою оглядають. Пошкоджені або поламані частини коренів обрізають до здорової тканини. Якщо корені підсохли, їх можна замочити у воді на кілька годин. Не варто залишати кореневу систему у воді на тривалий час без потреби. Головне правило — не допустити її пересихання до та під час посадки.

У ямі формують невеликий горбок ґрунту, якщо це необхідно для зручного розміщення коренів, і рівномірно розправляють їх у різні боки. Корені не повинні бути загнуті догори або зібрані в одну сторону.

Особливу увагу приділяють глибині посадки. Місце щеплення повинно залишатися над рівнем ґрунту після його осідання. Для більшості щеплених плодових дерев доцільно залишати місце щеплення приблизно на 5–10 см вище рівня ґрунту, хоча точна висота залежить від культури, підщепи та особливостей саджанця.

Після засипання коренів ґрунт обережно ущільнюють, щоб усунути великі повітряні порожнини, але не утрамбовують його надмірно. Саджанець рясно поливають. Після поливу ґрунт може осісти, тому важливо ще до посадки правильно визначити кінцевий рівень розташування коренів і місця щеплення.

Після посадки поверхню ґрунту можна замульчувати органічним матеріалом. Мульча допомагає зменшити випаровування води та підтримувати більш стабільний стан верхнього шару ґрунту. Її не слід насипати впритул до стовбура.

За потреби молоде дерево підв’язують до опори, особливо на відкритих вітряних ділянках або при слабкому закріпленні кореневої системи в ґрунті.

Обрізка після посадки

Після посадки молодого плодового дерева важливо відновити баланс між кореневою системою та надземною частиною і правильно сформувати майбутню крону.

Однак однакова обрізка не підходить для всіх саджанців. Її обсяг залежить від культури, віку дерева, стану кореневої системи, кількості та розташування гілок, сорту, підщепи й обраної системи формування.

Однорічний нерозгалужений саджанець зазвичай вкорочують на висоті, яка відповідає запланованій формі крони. Для розгалужених саджанців вибирають основні гілки, які можна використати для формування крони, а пошкоджені, слабкі або ті, що явно конкурують із центральним провідником чи основними гілками, видаляють або коригують.

Точні параметри обрізки не варто визначати лише за висотою саджанця. Наприклад, умовне вкорочення всіх однорічок на 60–90 см не враховує ні культури, ні підщепи, ні бажаної висоти штамба, ні майбутньої системи формування.

Для приватного саду бажано формувати такі крони, які добре освітлюються, провітрюються і залишаються зручними для обрізки, захисту рослин та збору врожаю. Компактне дерево значно легше обслуговувати, ніж крона, яка безконтрольно розростається в усі боки.

Для різних плодових культур використовують різні системи формування. Залежно від виду, сорту та підщепи можуть застосовуватися розріджено-ярусна, чашоподібна, веретеноподібна та інші форми. Для персика та деяких інших кісточкових часто використовують чашоподібну форму крони.

Під час закладання саду варто одразу враховувати майбутню форму дерева. Помилки, допущені в перші роки, згодом виправити значно складніше, ніж правильно сформувати крону з самого початку.

Розміщення плодових культур у саду

Під час розміщення дерев на ділянці потрібно враховувати не один фактор, а їх сукупність. Висота та сила росту дерев, потреба в запиленні, зимостійкість, освітлення і рельєф ділянки безпосередньо впливають на майбутній стан саду.

Висота дерева та сила росту

Низькоросліші дерева доцільно розміщувати з південного боку, а сильнорослі — з північного. Такий принцип допомагає зменшити взаємне затінення.

До менш високорослих у відповідних умовах можуть належати персик, вишня, айва та яблуні й груші на слабкорослих вегетативних підщепах. Більш сильнорослими можуть бути черешня, абрикос, алича, окремі сливи та горіх.

Однак орієнтуватися потрібно не тільки на назву культури. Остаточний розмір дерева визначають також сорт, підщепа, ґрунт, живлення, обрізка та умови вирощування.

Взаємозапилення сортів

Перед посадкою потрібно з’ясувати особливості запилення конкретних сортів.

Частина плодових культур і сортів є самоплідними, тоді як іншим для стабільного плодоношення потрібен сумісний сорт-запилювач. Для таких рослин важливі не тільки ботанічна спорідненість, а й сумісність сортів та збіг строків цвітіння.

Особливо це важливо для багатьох сортів черешні. Наявність поруч іншого дерева сама по собі не гарантує запилення: сорти повинні бути сумісними, а цвітіння — відбуватися в один період.

Тому при складанні схеми саду потрібно заздалегідь визначити, які сорти потребують запилювача, і розмістити їх достатньо близько один до одного.

Морозостійкість і рельєф

Для менш зимостійких плодових культур особливо важливий вибір місця. На ділянках зі схилами перевагу часто надають місцям, де холодне повітря може стікати вниз і не накопичуватися навколо дерев.

Низини та замкнуті западини можуть бути несприятливими через застій холодного повітря та підвищений ризик весняних заморозків.

Захист від холодних зимових вітрів також має значення. Будівлі, огорожі та інші об’єкти з північного або північно-східного боку можуть частково захищати сад, але при цьому не повинні створювати тривале затінення.

Освітлення ділянки

Більшість плодових культур найкраще розвиваються та плодоносять при достатньому освітленні. Сонячне місце сприяє нормальному формуванню крони, закладанню плодових бруньок, достиганню плодів та накопиченню цукрів.

Деякі ягідні культури здатні переносити легке затінення, однак це не означає, що затінена ділянка є оптимальною для отримання високого врожаю та якісних плодів.

Під час планування саду потрібно враховувати не тільки тінь від інших дерев, а й тінь від будинку, паркану, господарських споруд та майбутніх високорослих рослин.

Правильно спланований сад — це не просто певна кількість посаджених дерев. Потрібно заздалегідь оцінити, якими вони стануть через 5, 10 і більше років, де буде проходити коренева система, як зміниться освітлення та наскільки зручно буде доглядати за рослинами.

Чим ретельніше враховані ґрунт, рельєф, освітлення, сила росту, запилення та майбутні розміри дерев до посадки, тим менше проблем виникає після закладання саду.