Опубліковано в газеті: Мир Садовода
Сорти яблуні з колоновидною формою крони з’явилися випадково, внаслідок природної мутації. Сталося це 1960 року, коли спостережливий канадський садівник на прізвище Важек помітив на дереві відомого сорту Макінтош незвичайну гілку, що відрізнялася будовою від інших. Узявши з неї бруньки для розмноження, він отримав перший сорт колоновидної яблуні Макінтош Важек.
Головна ознака колоновидних сортів: потовщені пагони з сильно вкороченими міжвузлями. Через це листки розташовані дуже близько одне до одного, і дерева виглядають густими зеленими колонами, що привертають увагу охайним виглядом.
На пагонах утворюється багато вкорочених бічних плодоносних розгалужень. Самі пагони відходять від центрального стовбура під гострим кутом і формують дуже компактну крону. Це дає змогу створювати надщільні насадження інтенсивних садів із дуже високою врожайністю.
Селекція колоновидних сортів
Такі перспективи, природно, викликали величезний інтерес у дослідників, і першими спохопилися британські вчені з Іст-Моллінгського інституту садівництва. Цілеспрямована селекція велася одразу в кількох напрямках: поліпшення смаку (як виявилося, Важек поступався за смаком вихідному сорту Макінтош), стійкість до хвороб, слабкорослість тощо. Добирали й частково самоплідні сорти, дерева яких формують елегантні стрункі крони, схожі на форму балерини. Усю групу отриманих сортів назвали «Балеринами». Більшість мала радше декоративне використання, але деякі мали непогані смакові якості, і багато сортів Іст-Моллінгського інституту успішно ростуть у садах досі (Трайдент, Телеймон, Болеро, Шарлотта, Фламенко, Полька та інші).
На сортах Трайдент і Телеймон вивчали потенціал інтенсивного саду з дуже щільною посадкою дерев. Отриманий врожай, 400 т/га яблук, у 10 разів перевищив продуктивність звичайного саду.
Пізніше колоновидними сортами зайнялися й в інших країнах. Отримано цілу групу сортів з маркуванням КВ. Найбільше поширення з неї мають Джин (КВ-5) і Арбат (КВ-43), а також Баргузин і Валюта. В Україні отримано досить цікаві сорти: Танцівниця, Спарта, Вертикаль, Антей, Руслан, Аннушка.
Ознаки колоновидності в сортів доволі стійкі й добре передаються при традиційному вегетативному розмноженні. Але при спробі розмножити ці сорти сучасною технологією культури тканин колоновидний характер росту втрачався.
Підщепи й сила росту
Для вирощування сортів-«балерин» найкращими виявилися підщепи М26 і ММ106, на яких п’ятирічні дерева досягали висоти 2,5 м і не потребували опор. Але різні форми колоновидних яблунь помітно відрізняються силою росту. Наприклад, десятирічні дерева КВ-2 на ММ106 сягають 4,2 м заввишки, а КВ-46 лише 70 см.
Колоновидні сорти відрізняються й строками вступу в плодоношення. Деякі мають виняткову скороплідність, і посаджені однорічки цвітуть уже в рік посадки. Бутони, що розпускаються, обривати не слід. Таким деревам потрібні добра передпосадкова підготовка ґрунту й ретельний догляд протягом сезону.
Посадка й догляд
Посадкові ями заправляють компостом або перегноєм (4-6 кг на яму) і мінеральними добривами залежно від строків посадки та пори року. У період вегетації корисні 2-3 підживлення по розпущеному листю 0,1-0,2 % розчином сечовини або кореневі підживлення аміачною селітрою, а також розпушування ґрунту, зрошення й боротьба з бур’янами.
Особливих технологічних відмінностей у вирощуванні колон і звичайних сортів яблуні немає. Але слід мати на увазі, що колоновидна яблуня в перші роки життя, особливо та, що ще не плодоносить, має затяжний ріст: верхівка не встигає визріти й підмерзає взимку. Щоб цього уникнути, потрібно вносити помірні дози азотних добрив і лише до початку липня, а з середини серпня припинити й полив. (Строки наведено для центральних областей України, їх треба коригувати залежно від зони.)
Обрізка
Обрізка колоновидних крон у перші роки має бути мінімальною й радше санітарною. З часом, коли ростові процеси сповільнюються й утворюється величезна кількість плодоносних гілок, слід вдатися до легкого омолоджувального обрізування на 2-3-річну деревину.
Де їх садять і нові форми
Загалом колоновидні яблуні мають непогані перспективи не лише в інтенсивних садах, а й як цінний екземпляр декоративного саду чи парку. З ними створюють гарні алеї й живі огорожі, а плоди на гілках додають емоцій. Популярності колонам у садівників можуть додати нові сорти з десертнішим смаком, адже нині колоновидні сорти поступаються традиційним за смаком. Серед гідних новинок хочемо звернути увагу на гібридну форму А-391 для любителів зелених плодів і особливо на 15-9 з червоним забарвленням.
А-391
Осінній строк достигання. Дерево дуже інтенсивно росте перші три роки, хоча й вступає в плодоношення в рік посадки. У трирічному віці на ММ106 сягає висоти близько 2 м із врожаєм 30-40 яблук.
Плоди великі, масою 150-160 г, округло-сплюснуті, світло-зелені з легким рум’янцем із сонячного боку. М’якуш кремовий, щільний, соковитий, ароматний, доброго кисло-солодкого смаку. Шкірка дуже щільна. Знімна стиглість на початку вересня. У холодильнику плоди зберігаються 2 місяці.
15-9
Осінній строк достигання. Інтенсивно росте перші 2-3 роки, потім ріст сповільнюється. Прищеплений на ММ106 однорічний саджанець зацвів у рік посадки.
Плоди великі (160-180 г), вкриті розмитим темно-червоним рум’янцем. М’якуш кремовий, ніжний, соковитий, дуже доброго солодко-кислого смаку. Знімна стиглість на початку вересня. У холодильнику плоди зберігаються 2 місяці.
