Хвороби і шкідники персика та нектарину

Серед шкідників персика найпоширенішою і найнебезпечнішою є східна плодожерка — невеликий метелик, чиї гусениці завдають величезної шкоди. Молода гусінь вгризається у молоді соковиті пагони персика і живиться всередині них, що призводить до характерного викривлення верхівок пагонів, їх засихання і загального ослаблення дерева. Пізніше, коли з’являються плоди, гусениці переключаються на них, проникають всередину, живляться м’якоттю навколо кісточки. Пошкоджені плоди перестають розвиватися, деформуються і передчасно осипаються, так і не дозрівши. Втрати врожаю від плодожерки можуть сягати 40-60% при відсутності захисту.

Зимує східна плодожерка у щільних шовковистих коконах у тріщинах старої кори, під лусочками, у розвилках гілок або просто під опалим листям біля стовбура. Тому восени дуже важливо ретельно очищати дерева від відмерлої кори металевою щіткою, своєчасно обрізати всі пошкоджені, сухі гілки і ретельно прибирати й спалювати всі рослинні рештки під деревами. Це знищує значну частину зимуючих шкідників.

У період льоту метеликів навесні, коли середня добова температура стабільно перевищує 15 градусів, доцільно проводити обприскування ефективними інсектицидами, наприклад на основі лямбда-цигалотрину (препарати Карате, Лямбдекс) чи хлорантраніліпролу (Кораген), які швидко діють проти личинок у ранніх стадіях розвитку, поки вони ще не встигли заховатися всередину пагонів чи плодів. Обробки потрібно повторювати 2-3 рази з інтервалом 12-14 днів, оскільки літ розтягнутий у часі.

Попелиця, або тля — дрібна, але дуже шкідлива комаха, яка утворює величезні колонії на нижньому боці молодого листя і верхівках пагонів. Вона невпинно висмоктує соки з рослини, впускаючи токсичну слину, що спричиняє сильну деформацію листя — воно скручується, зморщується, втрачає нормальний колір. Молоді пагони викривляються, відстають у рості, не встигають визріти до зими. Крім прямої шкоди, попелиця виділяє солодку медяну росу, на якій оселяється сажистий грибок, що додатково пригнічує фотосинтез.

Для запобігання масовому розмноженню колоній попелиці варто уникати надмірного загущення крони — у густій тіні і застійному повітрі шкідник розмножується швидше. Важливо підтримувати правильний баланс між ростом і живленням дерева — не перегодовувати азотом, який викликає буйний ріст ніжних пагонів, улюблених попелицею. При появі перших невеликих колоній на окремих пагонах їх можна просто обірвати і знищити. Якщо ураження масове, потрібно обробити дерева системними інсектицидами типу Актара, Конфідор, які проникають у тканини і роблять сік отруйним для комах на 2-3 тижні.

Щитівки — це цілком інша група шкідників, які ведуть прихований нерухомий спосіб життя. Вони міцно оселяються на корі стовбура і гілок, покриваючись твердим воскоподібним щитком, під яким ховається тіло комахи. Живляться вони соком пагонів, втромляючи довгий ротовий апарат глибоко в тканини, і дуже сильно послаблюють дерева. При масовому ураженні кора буквально вкрита сірим або коричневим нальотом із тисяч щитків. Молоді дерева можуть загинути за 2-3 роки.

Щитівка зимує під своїми щитками прямо на корі, тому механічне очищення кори восени металевою щіткою, весняна обробка дерев у стані спокою олійними емульсіями або сильними інсектицидами і постійне підтримання загального фітосанітарного стану саду мають вирішальне значення. Влітку, коли виходять рухливі личинки-бродяжки, можна проводити обприскування системними інсектицидами.

Сливова плодожерка, незважаючи на назву, окрім сливи дуже часто уражує й персик, особливо пізні сорти. Її гусениця також проникає у молоді плоди через плодоніжку або бічну поверхню, вигризає м’якоть навколо кісточки і залишає всередині екскременти. Пошкоджені плоди зупиняються в рості і масово опадають у червні-липні, так і не дозрівши. Втрати можуть бути дуже відчутними.

Санітарна обрізка пошкоджених гілок, щоденне збирання і обов’язкове знищення всіх опалих плодів разом з гусеницями всередині і своєчасні інсектицидні обробки саду під час масового льоту метеликів, який визначається за допомогою феромонних пасток, дозволяють суттєво зменшити шкоду від цього шкідника.

Серед хвороб персика поширений і шкідливий клястероспоріоз, або дірчаста плямистість — грибкове захворювання, яке вражає всі надземні органи дерева. На листках спочатку утворюються дрібні округлі бурі або червонувато-коричневі плями з характерною яскраво-червоною облямівкою по краю. Згодом уражена тканина всередині плями відмирає і випадає, залишаючи чисті наскрізні дірки, ніби листя поїли комахи або прострілили дробом. При сильному ураженні листя повністю продірявлюється і передчасно опадає.

Пагони також уражуються — на них з’являються округлі помаранчево-червоні вдавлені плями, які розростаються, тріскаються і з них починає виділятися камедь — прозора застигаюча смола. Плоди вкриваються дрібними бурими плямами, деформуються, стають непридатними для споживання. Щоб стримати розвиток хвороби, восени після листопаду обов’язково проводять обробку всього дерева мідьвмісними препаратами — бордоською рідиною 3%, мідним купоросом. Навесні до розпускання бруньок обробку повторюють. Також дуже важливе прорідження крони для покращення провітрювання і швидкого підсихання листя після дощів.

Курчавість листя персика — одна з найнебезпечніших і найпоширеніших хвороб, яка може повністю знищити врожай і сильно ослабити дерево. Вона проявляється на самому початку весни, як тільки розпускаються перші листочки, особливо якщо весна прохолодна і волога. Молоде листя стає неприродно товстим, м’ясистим, набрякає, скручується хвилястими складками, набуває яскравого червоного або рожевого забарвлення з жовтуватими ділянками. Молоді пагони, що несуть уражене листя, сильно відстають у рості, потовщуються, викривлюються. Уражене листя згодом чорніє і опадає вже в червні, дерево залишається майже голим.

Для надійного захисту від курчавості ефективні профілактичні обприскування фунгіцидами восени після листопаду, потім обов’язково до початку розпускання бруньок навесні і далі ще два-три рази з інтервалом 10-14 днів після розпускання листя, залежно від рівня ураження минулого року і погодних умов поточного.

Найпопулярнішими і найефективнішими препаратами для боротьби з курчавістю персика є сучасні системні фунгіциди Хорус на основі ципродинілу, Скор на основі дифеноконазолу, Міравіс з новітньою діючою речовиною, Ридоміл Голд — комбінований препарат широкого спектру і Магнікур Сенсейшн з подвійною дією. Також добре працюють перевірені часом фунгіциди на основі міді — Медян Екстра, Чемпіон, Купроксат чи їхні численні аналоги. Дуже важливо чергувати препарати різних хімічних груп від обробки до обробки для запобігання розвитку резистентності у грибка.

Борошниста роса — ще одне грибкове захворювання, яке уражає переважно молоде листя, зелені пагони і навіть плоди, покриваючи їх характерним білим чи сірувато-білим борошнистим нальотом, схожим на розсипану муку. Вона особливо активно і швидко розвивається в специфічних умовах — після короткочасних дощів у спекотну погоду, коли висока вологість поєднується з високою температурою.

Уражені пагони припиняють ріст, скручуються, часто взагалі відмирають. Листя деформується, жовтіє, передчасно осипається. Плоди припиняють розвиток, розтріскуються, покриваються коркою і стають повністю непридатними до споживання. Своєчасна санітарна обрізка і спалювання всіх заражених гілок ще на початку ураження, ретельний збір і обов’язкове знищення опалого листя і пошкоджених плодів і систематична обробка дерев ефективними фунгіцидами типу Топаз або Топсин-М одразу після цвітіння і далі кожні 2 тижні значно знижує ризик поширення і розвитку хвороби.

Моніліоз, або сіра плодова гниль — це найпоширеніше, найшкідливіше грибне захворювання персика, яке щороку викликає найбільші втрати врожаю в усьому світі. Хвороба має дві різні форми прояву. Навесні, під час цвітіння і одразу після нього, проявляється так званий моніліальний опік — раптове масове в’янення і всихання суцвіть, молодого листя і цілих пагонів, ніби їх обпалило вогнем. Вони чорніють, але не опадають, а так і висять мертвими на дереві.

Влітку, в період дозрівання плодів, та ж хвороба проявляється зовсім інакше — у вигляді плодової гнилі. На плодах з’являються невеликі бурі гнильні плями, які дуже швидко, за лічені дні, розростаються і покривають увесь плід. Поверхня вкривається концентричними колами сірого пухнастого нальоту — це спороношення гриба. Уражені плоди повністю буріють, зморщуються, муміфікуються і часто залишаються висіти на дереві до наступної весни, стаючи постійним джерелом інфекції на наступний сезон.

Хвороба надзвичайно швидко поширюється при дотику плодів один до одного на дереві або в ящику при транспортуванні та зберіганні. Один хворий персик може за тиждень заразити всі плоди навколо. Втрати урожаю можуть сягати 80-100% при відсутності захисту.

Для надійного запобігання розвитку моніліозу необхідна ціла система заходів. Восени і навесні проводять ретельну санітарну обрізку з видаленням усіх сухих, хворих гілок. Влітку обов’язкове нормування зав’язі і прорідження плодів, щоб вони не торкалися один одного — це різко зменшує ризик масового зараження. Проводять мінімум три послідовні обробки ефективними системними фунгіцидами: перед початком цвітіння, одразу після нього і в період активного формування і росту плодів. У системах захисту добре зарекомендували себе препарати Хорус, Топаз і Топсин-М, які слід чергувати.

Надійний комплексний захист персика від усіх хвороб і шкідників базується на обов’язковому поєднанні правильної агротехніки, суворих санітарних заходів і планових профілактичних хімічних обробок. Регулярна щорічна обрізка з прорідженням крони, забезпечення хорошого провітрювання всіх ярусів, своєчасне прибирання і спалювання опалого листя восени, розумний контроль вологості ґрунту без надлишку і використання ефективних сучасних фунгіцидів та інсектицидів у правильні фази розвитку культури дають змогу підтримувати дерева здоровими протягом багатьох років і щорічно отримувати стабільний щедрий врожай високоякісних соковитих ароматних плодів.