Азиміна трилопатева (відома також як бананове дерево або пау-пау) — надзвичайно цікава рослина з родини анонових, яка зараз стрімко набирає популярності серед українських садівників.
У природі вона росте у вологих широколистяних лісах Північної Америки, утворюючи невеликі зарості в підліску. Попри свій екзотичний вигляд, в наших умовах азиміна демонструє дивовижну морозостійкість, легко пристосовується до різних ґрунтів і має природний імунітет до хвороб і шкідників. Цим не завжди можуть похвалитися навіть наші традиційні яблуні чи груші.
Яких умов потребує азиміна?
Більшість родичів азиміни ростуть у тропіках, проте наша героїня спокійно витримує зниження температури нижче –25 °C, тому її можна вирощувати майже по всій території України.
Найкраще вона почувається на добре дренованих, родючих ґрунтах (слабокислих або нейтральних). Садити її можна як на сонці, так і в напівтіні. Проте є один нюанс: у перші рік-два молоді саджанці обов’язково треба притіняти від прямого палючого сонця. Коли дерево вкоріниться і підросте, воно вже добре переноситиме і спеку, і нетривалу посуху. У перші роки азиміна росте досить повільно — рослина нарощує кореневу систему, але згодом темпи росту значно пришвидшуються.
Зовні це дуже гарне листопадне дерево або пишний кущ заввишки 3–5 метрів. Завдяки великому, до 30 см завдовжки, еліптичному листю азиміна виглядає в саду як справжня екзотика. До того ж листя і молоді пагони містять специфічні речовини — ацетогеніни. Вони діють як природний інсектицид, тому шкідники обходять дерево стороною.
Цвітіння та плодоносіння
Азиміна цвіте у травні, коли листя вже починає розпускатися. Це величезний плюс, адже пізнє цвітіння рятує майбутній урожай від весняних заморозків. Квіти спочатку зеленувато-бурі, а з часом набувають глибокого бордового відтінку. У природі їх запилюють переважно мухи та жуки, тому в перші роки для кращої зав’язі садівники іноді запилюють квіти вручну.
Варто знати, що більшість сортів азиміни самобезплідні. Щоб дерево стабільно і рясно родило, поруч потрібно посадити хоча б два різні сорти. Лише кілька сортів, як-от ‘Sunflower’ та ‘Prima 1216’, є частково самоплідними. Але навіть вони дадуть набагато більший урожай та смачніші плоди, якщо поруч буде рости дерево-запилювач.
Якщо ви обираєте між сіянцем (рослиною з кісточки) та щепленим саджанцем, краще віддати перевагу останньому. Щеплені дерева зберігають усі сортові ознаки, їхні плоди більші, містять менше насіння, а перший урожай можна скуштувати вже на 3–4-й рік після посадки.
Які вони на смак і чому їх не купиш у супермаркеті?
Плоди азиміни ростуть гронами по 2–5 штук. За формою вони нагадують пухкі короткі банани або манго. Середня вага плоду — 100–300 г, хоча окремі сорти вже можуть дати плоди до пів кілограма.
Під тонкою шкіркою ховається ніжний, маслянистий м’якуш білого, жовтого або навіть оранжевого кольору. Смак і аромат — це справжній тропічний коктейль, у якому вгадуються ноти банана, манго, ананаса і ванілі. Найближча за смаком родичка азиміни — тропічна черімойя, але навіть вона поступається нашій героїні насиченістю аромату.
Стиглі плоди надзвичайно делікатні. Вони дуже швидко перестигають і зовсім не переносять транспортування. Саме тому їх майже неможливо знайти на полицях супермаркетів. Якщо хочете поласувати цим десертом — вихід лише один: виростити дерево у власному саду.
Популярні сорти
Allegheny (Аллегейні) — ранній десертний сорт селекції Ніла Петерсона. Плоди до 250 г із кремовою м’якуттю, мінімумом насіння, солодким смаком та цитрусовими нотками. Один із найкращих за десертними якостями.
Al Horn (Ал Горн) — оригінальний пізній сорт із білою ніжною м’якуттю, яка має виражений кокосовий присмак.
Benny’s Favorite (Бенніʼс Фейворіт) — високоврожайний пізньостиглий сорт (селекція Джеррі Лемана). Переможець конкурсів в Огайо. Плоди великі (200–300 г) з класичним гармонійним смаком.
Davis (Девіс) — один із перших перевірених комерційних сортів. Плоди 150–250 г, зелені, витривалі та невибагливі.
Georgia (Джорджія) — італійський середньостиглий сорт. Має компактну крону, солодкі плоди до 300 г та часткову самоплідність.
Jerry’s Big Girl (Джерріс Біг Ґьорл) — крупноплідний сорт із плодами вагою 250–400 г і більше. М’якуш жовтий, запашний.
KSU Atwood (КСУ-Етвуд)— сорт селекції Університету Кентуккі. Дає великі плоди з низьким вмістом насіння, раннього строку дозрівання, врожайний і стійкий до плямистостей листя.
KSU Benson (КСУ-Бенсон)— ранній сорт, з гарними плодами цікавої круглої форми з помаранчевою м’якоттю, чудовим солодким смаком і приємним ароматом. Один з найбільш врожайних сортів, може давати по 150 і більше плодів з дерева.
KSU Chappell (КСУ-Чапелл)— один із провідних сучасних сортів, швидкорослий та скороплідний. Середньо-пізнього терміну, плоди великі, 225–450 г, насіння мало, лише близько 5%. Мʼякоть з видатним тропічним смаком та чудовою текстурою.
Mary Foos Johnson (Мері Фус Джонсон) — ранній, великоплідний сорт (до 300–350 г), м’якуш кремово-жовтий, десертного типу, з виразним ароматом, насіння мало.
Mango (Манго) — середнього строку дозрівання. М’якуш яскраво-жовтий, один з найсолодших, аромат нагадує манго; сорт популярний за яскравий смак, швидкорослість дерева та стабільну врожайність.
NC-1 (НС-1)— канадський ранній сорт із підвищеною морозостійкістю. Вирізняється декоративним темно-синьо-зеленим листям. Плоди 200–300 г зберігаються довше за інші сорти.
Overleese (Оверліз) — класичний середньостиглий сорт із великими плодами (250–350 г) і кремово-оранжевим десертним м’якушем. Базовий сорт для сучасної селекції.
Potomac (Потомак) — сорт Петерсона з дуже великими плодами (до 350 г), солодким смаком і низьким вмістом насіння (всього 4%).
Prima 1216 (Пріма) — італійський пізній сорт із щільною м’якуттю. Частково самоплідний, чудово адаптований до прохолодного клімату.
Rebecca’s Gold (Ребеккаʼс Голд) — середній строк дозрівання. Плоди 200–300 г, м’якуш золотисто-кремовий, ароматний, солодкий. Один із найсмачніших сортів для свіжого споживання.
SAA Zimmerman (САА Зіммерман)— середньоранній, стабільний сорт, плоди 150–250 г, із гармонійним смаком і підвищеною зимостійкістю.
Summer Delight (Саммер Делайт) — дуже ранній сорт, ароматний, з помірним ростом дерева. Підходить для регіонів із коротким літом.
Shenandoah (Шенандоа)— відібраний з сіянців Оверліз, але набагато врожайніший за нього. Шенандоа називають «азиміною для початківців» за свій м’який смак з гладкою, заварною текстурою, з правильним балансом аромату, з невеликою кількістю насіння. Розмір плодів середньо-великий, в середньому 150 г/плід і 80 плодів на дерево. Середнього дозрівання, частково самоплідний.
Susquehanna (Сасквеганна) — пізній сорт із дуже великими (до 450 г) плодами, насичено солодким смаком і мінімальною кількістю насіння. Один із флагманів селекції Петерсона.
Tropical Treat (Тропікал Тріт) — середньопізній сорт з жовтою м’якоттю з унікальним ароматом і фруктовим тропічним смаком, що нагадує деякі екзотичні фрукти.
Wabash (Вабаш) — середньостиглий сорт, плоди великі, щільні, із низьким умістом насіння. Смак насичений, фруктово-кремовий.
Азиміна доводить, що навіть у нашому кліматі можна відчути справжні тропічні аромати. Вона морозостійка, невибаглива та стабільна у плодоношенні — і щораз дивує кожного своїм смаком, який неможливо сплутати ні з чим іншим.
керівник центру, Віктор Андращук
