Особливості вирощування персика

Поряд із манго й апельсином персик входить до трійки найсмачніших плодів світу. Його історична батьківщина, як і абрикоса, Китай, а Персія була проміжним етапом Великого шовкового шляху. Цікаво, що в Китаї досі росте 7 диких видів персика.

Вчені-помологи виділяють також персик ферганський, який завдяки особливостям морфологічних ознак росте в Ферганській долині (регіон у Середній Азії на території Узбекистану, Таджикистану й Киргизстану), але в дикому вигляді не трапляється.

Культурні сорти персика досить вибагливі: уже за -25 °C квіткові бруньки підмерзають. Крім того, дерево страждає від зворотних весняних заморозків. Утім, його дикі родичі витримують зниження температури до -40 °C. Тож виведення морозостійкіших сортів лише питання часу й винахідливості селекціонерів.

Сортова різноманітність забезпечує споживання персика у свіжому вигляді з початку липня («Київський найраніший», «Київський ранній», «Мейфлауер» та ін.) і до листопада («Осінній сувенір», «Кримська осінь», «Т-5», «Вулкан»). Іноді цей період подовжується, бо плоди деяких сортів можуть тривалий час добре зберігатися свіжими.

За забарвленням, величиною й формою персику немає рівних серед плодових культур. Наприклад, сорти «Сатурн» чи «Інжирний Київський» приплюснуті з полюсів, мають форму плода у вигляді подушечки.

Плоди сорту «Київський найраніший» важать 40-50 г, а сортів «Горіховий», «Согдієць», «Бунтівний» та інших 200-250 г. За кордоном велику популярність мають так звані тверді сорти персика, придатні для консервування: «Вулкан», «Вайн Голд», «Віргіл», «Топ Світ».

Зазвичай плоди персиків вкриті повстяним опушенням, але є й голоплідні персики, відомі в садівничій практиці як нектарини: «Лола», «Редголд», «Кримчанин», «Київський», «Флейвортоп» та ін. У народі побутує думка, що це гібрид персика зі сливою, але насправді відбувається мутація персика, яка призводить до голоплідності.

Ще одна цінна якість персика полягає в тому, що квіткові бруньки закладаються на однорічному прирості, тож плодоношення можливе на другий рік після посадки.

Ця важлива особливість ставить культуру в перші ряди за інтенсивністю вирощування у світі, зокрема в Україні. Як свідчать результати перезимівлі після зими 2006/2007 року, персик досить стійка до несприятливих зимових умов культура. Абрикоса лишилася без врожаю, а персик рясно плодоносив.

Особливості вирощування

Для нормального росту й плодоношення в нашій місцевості, по-перше, крону персика необхідно формувати у вигляді чаші, тобто практично без штамба, щоб скелетні гілки відходили безпосередньо від поверхні ґрунту.

Таке формування дає змогу швидко наростити запас деревини й відновити крону, якщо дерево обмерзне, адже завдяки низькому закладанню плодових гілок під сніговим покривом зберігається багато «сплячих» бруньок.

По-друге, персик потребує пізньої обрізки. Ми проводимо її наприкінці березня, коли немає явної загрози заморозків і добре видно пошкоджені морозом та здорові ділянки деревини.

По-третє, персик потребує щорічної циклічної обрізки: верхні 2-3 однорічні пагони ріжуть довше (20-30 см), а ті, що під ними, стрілки й пагін заміщення, коротше (10 см). Така обрізка забезпечує оптимальне плодоношення та відновлення плодоносних пагонів. Інакше дерево перевантажується врожаєм, виснажується й гине навіть за м’якої зими.

Кращі сорти для нашої місцевості

  • ранні: «Київський ранній», «Лісостеповий ранній», «Мейфлауер», «Редхейвен», «Гібрид № 13», «Запорізький», «Пам’яті Родіонова»;
  • середні: «Богун», «Пам’яті Шевченка», «Новоселківський», «Славутич», «Гривня», «Донецький жовтий» та ін.;
  • пізні: «Осінній сувенір», «Золота Москва», «Фрост», «Лебедєв», «Топсвіт».

Найперспективнішими на сьогодні є такі сорти:

Назва сортуСтрок дозріванняВага й колір плодівСтійкість до кучерявості листя
Антон Чеховдруга декада серпня110 г, жовто-бордовийсередньостійкий
Багряновськийтретя декада серпня110 г, жовто-бордовийвисокостійкий
Бархатистийтретя декада липня140 г, карміннийсередньостійкий
Фростперша декада вересня150 г, жовтий з рум’янцемімунний
Гущинськийтретя декада серпня200 г, жовтий з рум’янцемвисокостійкий
Донецький білийперша декада серпня100 г, білий з рум’янцемслабостійкий
Золота Москваперша декада вересня200 г, жовто-кармінний з рум’янцемвисокостійкий
Золотий ювілейтретя декада липня170 г, карміннийсередньостійкий
Осінній сувеніртретя декада вересня130 г, жовтий з рум’янцемсередньостійкий
Коллінзтретя декада липня110 г, жовтий з рум’янцемсередньостійкий
Ерлі Редхейвендруга декада липня160 г, жовто-кармінний з рум’янцемвисокостійкий
Фантазія (нектарин)перша декада вересня160 г, оранжевий з карміннимсередньостійкий
Харнасперша декада серпня130 г, карміннийвисокостійкий
Інкаперша декада серпня130 г, жовтий з рум’янцемвисокостійкий
Вайнголдтретя декада липня200 г, жовто-бордовийвисокостійкий
Вулкантретя декада липня120 г, оранжевий з карміннимвисокостійкий
Горіховийперша декада вересня200 г, жовтий з рум’янцемсередньостійкий
Лебедєвдруга декада вересня150 г, кремовий з рум’янцемсередньостійкий
Кардиналперша декада серпня140 г, оранжевий з карміннимсередньостійкий
Топсвіт (Т-5)перша декада жовтня120 г, жовтий з рум’янцемвисокостійкий
Новоселківськийперша декада серпня80 г, жовтий з рум’янцемвисокостійкий
Пам’яті Шевченкадруга декада серпня150 г, біло-червоний з рум’янцемсередньостійкий
Славутичтретя декада серпня90 г, темно-червоний з рум’янцемсередньостійкий
Соковитийперша декада серпня120 г, жовтий з рум’янцемвисокостійкий

Хвороби й шкідники

Найскладніша з хвороб кучерявість листя персика, поширена повсюдно й вражає лише цю плодову культуру. Уражуються листки, молоді пагони, зрідка квітки та плоди.

Листки набувають світло-зеленого або жовтувато-червоного забарвлення, сильно скручуються, здуваються покрученою поверхнею, мають зморшкувату, хвилясту поверхню, потовщуються, через що хвороба й отримала таку назву.

Вони втрачають еластичність, стають ламкими. На 8-12-й день після появи хвороби на нижньому боці уражених листків з’являється білуватий воскоподібний наліт сумчастого спороношення гриба.

Сумки дозрівають, прориваються назовні, і спори розсіюються, заражаючи здорові листки. Хвороба з’являється невдовзі після розпускання молодих листків. Розвитку недуги сприяє прохолодна, волога погода в період розкриття бруньок.

Зараження легко відбувається за температури +10-16 °C, а за +20 °C і вище, коли листки швидко ростуть, гриб, що перебуває в них, відмирає. Отже, висока температура повітря на початку вегетації запорука стійкості персика проти кучерявості листя, але такі умови в нашій місцевості спостерігаються досить рідко. Заходи боротьби з кучерявістю:

  • обприскування 3 % бордоською рідиною по рожевому бутону й 1 % після цвітіння або до й після цвітіння препаратом Хорус;
  • посадка високостійких до кучерявості сортів: «Фрост», «Богун», «Гущинський», «Пам’яті Родіонова».

Ще одна хвороба, що дошкуляє персику, борошниста роса. Вражає листки, молоді пагони, плоди, які вкриваються білим борошнистим нальотом. За сильного ураження листки часто складаються «човником», деформуються й обсипаються. Однорічні пагони до кінця літа оголюються, верхівки засихають. Сприятливі умови для ураження персика борошнистою росою: температура повітря +15-17 °C і його вологість 50-100 %.

Ефективні заходи боротьби з борошнистою росою це використання препаратів Строби, Топаз, Скор. Препарати для боротьби з хворобами бажано використовувати в бакових сумішах із позакореневим підживленням: Плантафол, Кристалон, Міком.

Захист персика

Строк обробокШкідники, хворобиПрепарати та їх суміші
По зеленому конусуКучерявість листя, борошниста роса, клястероспоріоз, плодова гнильОбробка 3 % розчином бордоської рідини (300 г мідного купоросу + 300 г вапна), 1 % розчином мідного купоросу або 0,5 % хлорокису міді
По рожевому бутонуКучерявість листя, клястероспоріоз, моніліозХорус (2-3 г на 10 л води), 1 % бордоська рідина
Одразу після закінчення цвітінняКучерявість листя, борошниста роса, плодова гниль; сливова й східна плодожерки0,1 % Топсин-М (10 г на 10 л води) або 1 % колоїдна сірка, або Хорус + Актара (1,4 г на 1 л води) або Інтавір (1 таблетка на 10 л води)
Період листопадуКучерявість листя, моніліозОбприскування 1 % розчином мідного купоросу або 3 % розчином бордоської рідини, якщо його не проводили навесні

Розмноження персика

Персик культура самоплідна, тому може рости й давати врожай в одиночних посадках, не потребуючи сорту-запилювача. Найпростіший і найнадійніший спосіб розмноження підзимовий посів кісточок персика. Важливо пам’ятати, що насіннєвим шляхом ця культура передає сортові властивості.

Для просування її в північні райони потрібен поетапний висів насіння від зимостійких сортів і отримання морозостійкіших сіянців порівняно з батьківськими формами. При цьому слід ураховувати, що сіянці вступають у плодоношення значно пізніше, ніж щеплені саджанці, на 5-6-й рік.

Основний промисловий спосіб розмноження персика літнє щеплення окулірування. Підщепою для персика можуть правити сіянці дикорослих персиків, абрикоса, аличі, терно-сливи, сливи, повстяної вишні. На півдні України як підщепу для персика іноді використовують сіянці мигдалю.