Поряд із манго й апельсином персик входить до трійки найсмачніших плодів світу. Його історична батьківщина, як і абрикоса, Китай, а Персія була проміжним етапом Великого шовкового шляху. Цікаво, що в Китаї досі росте 7 диких видів персика.
Вчені-помологи виділяють також персик ферганський, який завдяки особливостям морфологічних ознак росте в Ферганській долині (регіон у Середній Азії на території Узбекистану, Таджикистану й Киргизстану), але в дикому вигляді не трапляється.
Культурні сорти персика досить вибагливі: уже за -25 °C квіткові бруньки підмерзають. Крім того, дерево страждає від зворотних весняних заморозків. Утім, його дикі родичі витримують зниження температури до -40 °C. Тож виведення морозостійкіших сортів лише питання часу й винахідливості селекціонерів.
Сортова різноманітність забезпечує споживання персика у свіжому вигляді з початку липня («Київський найраніший», «Київський ранній», «Мейфлауер» та ін.) і до листопада («Осінній сувенір», «Кримська осінь», «Т-5», «Вулкан»). Іноді цей період подовжується, бо плоди деяких сортів можуть тривалий час добре зберігатися свіжими.
За забарвленням, величиною й формою персику немає рівних серед плодових культур. Наприклад, сорти «Сатурн» чи «Інжирний Київський» приплюснуті з полюсів, мають форму плода у вигляді подушечки.
Плоди сорту «Київський найраніший» важать 40-50 г, а сортів «Горіховий», «Согдієць», «Бунтівний» та інших 200-250 г. За кордоном велику популярність мають так звані тверді сорти персика, придатні для консервування: «Вулкан», «Вайн Голд», «Віргіл», «Топ Світ».
Зазвичай плоди персиків вкриті повстяним опушенням, але є й голоплідні персики, відомі в садівничій практиці як нектарини: «Лола», «Редголд», «Кримчанин», «Київський», «Флейвортоп» та ін. У народі побутує думка, що це гібрид персика зі сливою, але насправді відбувається мутація персика, яка призводить до голоплідності.
Ще одна цінна якість персика полягає в тому, що квіткові бруньки закладаються на однорічному прирості, тож плодоношення можливе на другий рік після посадки.
Ця важлива особливість ставить культуру в перші ряди за інтенсивністю вирощування у світі, зокрема в Україні. Як свідчать результати перезимівлі після зими 2006/2007 року, персик досить стійка до несприятливих зимових умов культура. Абрикоса лишилася без врожаю, а персик рясно плодоносив.
Особливості вирощування
Для нормального росту й плодоношення в нашій місцевості, по-перше, крону персика необхідно формувати у вигляді чаші, тобто практично без штамба, щоб скелетні гілки відходили безпосередньо від поверхні ґрунту.
Таке формування дає змогу швидко наростити запас деревини й відновити крону, якщо дерево обмерзне, адже завдяки низькому закладанню плодових гілок під сніговим покривом зберігається багато «сплячих» бруньок.
По-друге, персик потребує пізньої обрізки. Ми проводимо її наприкінці березня, коли немає явної загрози заморозків і добре видно пошкоджені морозом та здорові ділянки деревини.
По-третє, персик потребує щорічної циклічної обрізки: верхні 2-3 однорічні пагони ріжуть довше (20-30 см), а ті, що під ними, стрілки й пагін заміщення, коротше (10 см). Така обрізка забезпечує оптимальне плодоношення та відновлення плодоносних пагонів. Інакше дерево перевантажується врожаєм, виснажується й гине навіть за м’якої зими.
Кращі сорти для нашої місцевості
- ранні: «Київський ранній», «Лісостеповий ранній», «Мейфлауер», «Редхейвен», «Гібрид № 13», «Запорізький», «Пам’яті Родіонова»;
- середні: «Богун», «Пам’яті Шевченка», «Новоселківський», «Славутич», «Гривня», «Донецький жовтий» та ін.;
- пізні: «Осінній сувенір», «Золота Москва», «Фрост», «Лебедєв», «Топсвіт».
Найперспективнішими на сьогодні є такі сорти:
| Назва сорту | Строк дозрівання | Вага й колір плодів | Стійкість до кучерявості листя |
|---|---|---|---|
| Антон Чехов | друга декада серпня | 110 г, жовто-бордовий | середньостійкий |
| Багряновський | третя декада серпня | 110 г, жовто-бордовий | високостійкий |
| Бархатистий | третя декада липня | 140 г, кармінний | середньостійкий |
| Фрост | перша декада вересня | 150 г, жовтий з рум’янцем | імунний |
| Гущинський | третя декада серпня | 200 г, жовтий з рум’янцем | високостійкий |
| Донецький білий | перша декада серпня | 100 г, білий з рум’янцем | слабостійкий |
| Золота Москва | перша декада вересня | 200 г, жовто-кармінний з рум’янцем | високостійкий |
| Золотий ювілей | третя декада липня | 170 г, кармінний | середньостійкий |
| Осінній сувенір | третя декада вересня | 130 г, жовтий з рум’янцем | середньостійкий |
| Коллінз | третя декада липня | 110 г, жовтий з рум’янцем | середньостійкий |
| Ерлі Редхейвен | друга декада липня | 160 г, жовто-кармінний з рум’янцем | високостійкий |
| Фантазія (нектарин) | перша декада вересня | 160 г, оранжевий з кармінним | середньостійкий |
| Харнас | перша декада серпня | 130 г, кармінний | високостійкий |
| Інка | перша декада серпня | 130 г, жовтий з рум’янцем | високостійкий |
| Вайнголд | третя декада липня | 200 г, жовто-бордовий | високостійкий |
| Вулкан | третя декада липня | 120 г, оранжевий з кармінним | високостійкий |
| Горіховий | перша декада вересня | 200 г, жовтий з рум’янцем | середньостійкий |
| Лебедєв | друга декада вересня | 150 г, кремовий з рум’янцем | середньостійкий |
| Кардинал | перша декада серпня | 140 г, оранжевий з кармінним | середньостійкий |
| Топсвіт (Т-5) | перша декада жовтня | 120 г, жовтий з рум’янцем | високостійкий |
| Новоселківський | перша декада серпня | 80 г, жовтий з рум’янцем | високостійкий |
| Пам’яті Шевченка | друга декада серпня | 150 г, біло-червоний з рум’янцем | середньостійкий |
| Славутич | третя декада серпня | 90 г, темно-червоний з рум’янцем | середньостійкий |
| Соковитий | перша декада серпня | 120 г, жовтий з рум’янцем | високостійкий |
Хвороби й шкідники
Найскладніша з хвороб кучерявість листя персика, поширена повсюдно й вражає лише цю плодову культуру. Уражуються листки, молоді пагони, зрідка квітки та плоди.
Листки набувають світло-зеленого або жовтувато-червоного забарвлення, сильно скручуються, здуваються покрученою поверхнею, мають зморшкувату, хвилясту поверхню, потовщуються, через що хвороба й отримала таку назву.
Вони втрачають еластичність, стають ламкими. На 8-12-й день після появи хвороби на нижньому боці уражених листків з’являється білуватий воскоподібний наліт сумчастого спороношення гриба.
Сумки дозрівають, прориваються назовні, і спори розсіюються, заражаючи здорові листки. Хвороба з’являється невдовзі після розпускання молодих листків. Розвитку недуги сприяє прохолодна, волога погода в період розкриття бруньок.
Зараження легко відбувається за температури +10-16 °C, а за +20 °C і вище, коли листки швидко ростуть, гриб, що перебуває в них, відмирає. Отже, висока температура повітря на початку вегетації запорука стійкості персика проти кучерявості листя, але такі умови в нашій місцевості спостерігаються досить рідко. Заходи боротьби з кучерявістю:
- обприскування 3 % бордоською рідиною по рожевому бутону й 1 % після цвітіння або до й після цвітіння препаратом Хорус;
- посадка високостійких до кучерявості сортів: «Фрост», «Богун», «Гущинський», «Пам’яті Родіонова».
Ще одна хвороба, що дошкуляє персику, борошниста роса. Вражає листки, молоді пагони, плоди, які вкриваються білим борошнистим нальотом. За сильного ураження листки часто складаються «човником», деформуються й обсипаються. Однорічні пагони до кінця літа оголюються, верхівки засихають. Сприятливі умови для ураження персика борошнистою росою: температура повітря +15-17 °C і його вологість 50-100 %.
Ефективні заходи боротьби з борошнистою росою це використання препаратів Строби, Топаз, Скор. Препарати для боротьби з хворобами бажано використовувати в бакових сумішах із позакореневим підживленням: Плантафол, Кристалон, Міком.
Захист персика
| Строк обробок | Шкідники, хвороби | Препарати та їх суміші |
|---|---|---|
| По зеленому конусу | Кучерявість листя, борошниста роса, клястероспоріоз, плодова гниль | Обробка 3 % розчином бордоської рідини (300 г мідного купоросу + 300 г вапна), 1 % розчином мідного купоросу або 0,5 % хлорокису міді |
| По рожевому бутону | Кучерявість листя, клястероспоріоз, моніліоз | Хорус (2-3 г на 10 л води), 1 % бордоська рідина |
| Одразу після закінчення цвітіння | Кучерявість листя, борошниста роса, плодова гниль; сливова й східна плодожерки | 0,1 % Топсин-М (10 г на 10 л води) або 1 % колоїдна сірка, або Хорус + Актара (1,4 г на 1 л води) або Інтавір (1 таблетка на 10 л води) |
| Період листопаду | Кучерявість листя, моніліоз | Обприскування 1 % розчином мідного купоросу або 3 % розчином бордоської рідини, якщо його не проводили навесні |
Розмноження персика
Персик культура самоплідна, тому може рости й давати врожай в одиночних посадках, не потребуючи сорту-запилювача. Найпростіший і найнадійніший спосіб розмноження підзимовий посів кісточок персика. Важливо пам’ятати, що насіннєвим шляхом ця культура передає сортові властивості.
Для просування її в північні райони потрібен поетапний висів насіння від зимостійких сортів і отримання морозостійкіших сіянців порівняно з батьківськими формами. При цьому слід ураховувати, що сіянці вступають у плодоношення значно пізніше, ніж щеплені саджанці, на 5-6-й рік.
Основний промисловий спосіб розмноження персика літнє щеплення окулірування. Підщепою для персика можуть правити сіянці дикорослих персиків, абрикоса, аличі, терно-сливи, сливи, повстяної вишні. На півдні України як підщепу для персика іноді використовують сіянці мигдалю.