Зимових сортів яблуні багато, а інтерес до нових сортів, які з’являються в нас, величезний.
Одним подобаються солодкі плоди, іншим із кислинкою, а про смаки, як відомо, не сперечаються. Але є сорти, які завдяки смаку подобаються майже всім, незалежно від уподобань. Частина з них відома більше фахівцям, а садівникам-аматорам поки мало знайома.
Ми розповімо про сорти, які вважаємо найкращими. Спираємося на результати, які вони показали на виставках, і на наш власний рейтинг за випробуваннями та дегустаціями. Які з них зараз є в продажу, видно в розділі саджанці зимових яблунь.
Дельбар Жубіле (Delbard Jubilé)
Один із найцінніших, на нашу думку, сортів. Вирізняється відмінним смаком і гарним забарвленням: залежно від умов і технології вирощування воно буває від червоного до насиченого рубінового. Сорт виявився технологічним і нескладним в агротехніці. У сильну спеку без поливу, коли багато сортів почали осипатися, Дельбар Жубіле зберіг увесь урожай.
Виведений у Франції від схрещування Голден Делішес і Лундбітропа. Дерево середньоросле, з овальною, розлогою, негустою кроною, зимостійке, стійке до парші й борошнистої роси. Плодоносить рано й щедро. Плоди великі, округло-конічні, з інтенсивним червоним розмитим рум’янцем по всій поверхні. М’якуш кремовий, ламкий, дрібнозернистий, соковитий, з характерним ароматом і відмінним (5,0 бала) кисло-солодким смаком.
Знімна стиглість наприкінці вересня. У холодильнику плоди зберігаються 7-8 місяців, не втрачаючи смаку.
Бребурн (Braeburn)
Вирізняється унікальним смаком, який описують як солодко-винний. Пікантна винна кислинка справді робить смак неповторним. Сорт має дуже тривалий період дозрівання, тому раніше для нього годилися тільки найпівденніші області України. Зараз клімат став теплішим, і з’явилися ранніші клони, тож сорт можна пробувати й далі на північ. Завдяки смаку він здобув велику популярність на півдні Західної Європи, а особливо в Англії.
Сорт отримано в Новій Зеландії 1952 року, імовірно від вільного запилення сорту Леді Гамільтон.
Дерево середньоросле, скороплідне й урожайне. Плоди видовжені, інколи ребристі біля чашечки (це проявляється в регіонах із прохолоднішим кліматом). Шкірка жовта, блискуча, вкрита пурпуровими цятками на тлі темно-червоного рум’янцю, який покриває 3/4 поверхні плоду. М’якуш світло-кремовий, щільний, соковитий, ароматний, винно-солодкого, відмінного смаку. Плоди добре транспортуються, знімна стиглість у листопаді, не осипаються. У холодильнику зберігаються до травня.
Фуджі (Fuji)
Пізньозимовий японський сорт із насиченим смаком, за попитом займає друге місце в торговельних мережах світу. З кожним роком ці солодкі й хрусткі яблука стають популярнішими. Плоди відомі твердою структурою й сиропною солодкістю. М’якуш твердий, ламкий, солодкий, духмяний. Дегустаційна оцінка 5,0 бала, знімна стиглість на початку листопада.
У Фуджі є клони, і один із найкращих, на нашу думку, це Бені Шогун. Він має темніше забарвлення й достигає приблизно на місяць раніше, тому його можна вирощувати майже на всій території України.
Ханікрісп (Honeycrisp)
Вважається одним із найцінніших сортів у США й набирає популярності в усьому світі. Відмінна риса сорту, дуже хрустка м’якоть, відбилася й у назві (honey, мед; crisp, хрусткий). Відмінний десертний смак у поєднанні з дуже привабливим виглядом (конічний плід малинового забарвлення з великими цятками нагадує гігантську суницю) пояснює високу ціну на плоди й садивний матеріал.
Одержаний від схрещування сортів Хонейголд і Макаун у Міннесоті, США. Дерева середньорослі, паршею вражаються слабо, борошнистою росою помірно. Урожайність висока. Від Хонейголда успадкував високу зимостійкість.
Плоди великі або дуже великі (180-260 г, окремі понад 350 г), жовті, з мармурово-червоним розмитим рум’янцем на більшій частині поверхні й білими підшкірними цятками. М’якуш світло-жовтий, щільний, соковитий, відмінного кисло-солодкого смаку (5,0 бала) з легким ароматом. Знімна стиглість наприкінці вересня. У холодильнику плоди зберігаються до лютого, у холодильниках із газовим середовищем до травня.
Еліста (Elista)
Новий бельгійський клон сорту Ельстар з інтенсивнішим забарвленням, яке вкриває всю поверхню плоду. Дерева середньорослі, досить стійкі до хвороб.
Плоди більші за середні (130-170 г), круглі, трохи приплюснуті, жовті з темно-бордовим розмитим рум’янцем на всій поверхні, з підшкірними білими цятками. М’якуш кремовий, соковитий, відмінного смаку (5,0 бала). Завдяки смаку Еліста незмінно потрапляє в п’ятірку найсмачніших зимових сортів. Знімна стиглість наприкінці вересня. У холодильнику плоди зберігаються до березня, у холодильниках із газовим середовищем до травня.
Пінк Леді (Pink Lady, Cripps Pink)
Австралійський сорт із дуже високими смаковими якостями. Йому потрібне довге тепле літо, тому раніше він годився лише для півдня. Тепер є ранні клони, які достигають на 2-3 тижні раніше за звичайний Пінк Леді (наприклад, Барнсбі й Масслін), і потепління теж допомагає: сорт уже не обмежується крайнім півднем.
Сорт отримано 1979 року Дж. Е. Л. Кріппом від схрещування сортів Леді Вільямс і Голден Делішес. Дуже популярний в Австралії та Англії, його активно впроваджують у виробництво в країнах Західної Європи з тривалим теплим кліматом.
Дерево середньоросле, із широкоовальною густою кроною, добре піддається формуванню сучасними типами крони. Досить стійке до парші й борошнистої роси. Морозостійкість середня. Плодоносить рано, щедро й регулярно. Плоди більші за середні й великі, трохи асиметричні, округло-конічні, зеленувато-жовті, з рожево-червоним розмитим рум’янцем на 50-60 % поверхні. М’якуш білий, щільний, відмінного кисло-солодкого смаку. Знімна стиглість у стандартного клону пізня, в середині листопада. У холодильнику зберігаються 7-8 місяців. Найкраще почувається на півдні України, у середній смузі краще брати ранні клони.
Елізієнт (Elisient)
Під такою назвою ми отримали живець невідомого в Україні сорту з Нідерландів. Після перших плодів інтерес до нього зріс. Зовні він нагадує популярний у Європі сорт Елізе, а за смаком йому не поступився, що вдається небагатьом.
Плодоносить рано. Плоди більші за середні, округло-конічні, з темно-червоним розмитим рум’янцем по всій поверхні. Шкірка середньої товщини, щільна, блискуча. М’якуш білий, твердий, дрібнозернистий, соковитий, відмінного кисло-солодкого смаку. Знімна стиглість на початку жовтня. У холодильнику зберігаються до квітня. За мінімального захисту (2-3 обприскування за сезон) ознак ураження грибковими хворобами не помічено. Зимостійкість висока.
Елізе (Elise)
У Європі вважається елітним сортом за смак і зовнішній вигляд. Отриманий у Нідерландах 1974 року від схрещування сортів Септер і Кокс Оранж Піпін. Дерево середньоросле, з широкою негустою кроною, зимостійке, стійке до парші, борошнистої роси й бактеріального опіку. Плодоносить рано. Урожайність дуже висока, сорт схильний до перевантаження врожаєм, тож для товарних плодів потрібна нормувальна обрізка.
Плоди великі, округло-конічні, зі слабкою ребристістю на верхівці, з буро-темно-червоним розмитим рум’янцем по всій поверхні зі світлими цятками. Шкірка середньої товщини, дуже щільна, блискуча, майже суха. М’якуш білий, твердий, дрібнозернистий, соковитий, відмінного кисло-солодкого смаку. Знімна стиглість на початку жовтня. У холодильнику зберігаються 7-8 місяців, не втрачаючи смаку.
Джонагоред (Jonagored)
Важко уявити будь-яку дегустацію без Джонаголда чи його клонів. Цей визначний сорт сміливо можна назвати королем зимових яблук, і не безпідставно.
Хочемо звернути увагу на його клон Джонагоред, хоча й інші клони заслуговують пильної уваги. На наших ринках Джонагоред продають під співзвучнішою назвою Горець.
Джонагоред виявлений 1980 року в Бельгії як спонтанна мутація. Уже через дев’ять років в Англії він отримав золоту медаль як найкращий сорт. Дерево сильноросле, утворює широкопірамідальну, середньозагущену крону. Урожайність Джонагореда була стабільно високою за весь час спостережень (8 років), незалежно від погоди сезону, і це вигідно відрізняло його від багатьох інших сортів. Плоди великі, округлі, гладенькі, привабливі, з темно-червоним рум’янцем і густим восковим нальотом. М’якуш жовтий, соковитий, ламкий, ароматний, відмінного смаку (4,5-5,0 бала).
Рубінетте (Rubinette)
Голден Делішес × Кокс Піпін Оранж.
Десертний сорт зі Швейцарії, отримав звання «Яблуко 2002 року». Оцінку проводила авторитетна німецька фірма.
Дерево середньоросле, з округлою кроною, дуже швидко вступає в плодоношення й нарощує врожайність, і вже через кілька років плодоношення потрібна нормувальна й дуже фахова обрізка. Інакше дерево сильно перевантажується плодами, які можуть дрібнішати. За високого рівня агротехніки порадує відмінним смаком плодів, більших за середні й великих, зі смугастим червоним рум’янцем на більшій частині поверхні. М’якуш кремовий, хрусткий, соковитий, відмінного кисло-солодкого смаку (4,7-5,0 бала). Знімна стиглість від середини вересня до початку жовтня. У холодильнику плоди зберігаються до березня-квітня.
Андращук О. Ф., керівник садово-дизайнерського центру «Shoni». Колишній співробітник НДІ садівництва УААН.
